Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

СЕРЕДНІ ВІКИ
Виникнення середньовічного міста. Ремесло і торгівля у середньовічному місті

Міське самоврядування. Міста-комуни

З виникненням міст з'явилася і система управління ними. На їх чолі стояла особа чи група осіб, призначена сеньйором, на землях якого розташовувалося місто, або обрана самими мешканцями міста.

Виникаючи на землях феодала, міста залежали від нього та були зобов'язані платити або відробляти податок. Ремісники віддавали частину своїх виробів, купці — сплачували товаром або грошима, решта — працювали на панщині або виконували іншу роботу. Міста обтяжувала така залежність, і вони хотіли звільнитися від неї.

Боротьба міст за свободу і привілеї розгорнулася в XI-XIII ст. Для протистояння сеньйорам мешканці міст об'єднувались у союзи — комуни, домагаючись права самоврядування: мати власні виборні органи влади, суди, поліцію, ополчення, податки, скарбницю, закони тощо. Тих, що здобули самоврядування, було прийнято називати комунами.

Найважливіший здобуток комун — досягнення особистої незалежності їх мешканців.

Перші комуни постали в Північній Італії в XI ст. Мешканці міст, скориставшись боротьбою між папами та імператорами, проголошували своє самоврядування. Усі спроби Фрідріха І Барбаросси придушити цей рух успіху не мали. Врешті, він був змушений змиритися, а комунальний рух почав поширюватися Європою. Проте не всі міста зуміли домогтися права самоврядування. Там, де влада сеньйора була сильнішою, комуни мали лише тимчасові успіхи. Символом самоврядування стала міська ратуша — приміщення, де розташовувались органи управління. али X p . Генуезці відкрили морський шлях на Північ Європи через Ґібралтар. Це дозволило здешевити перевезення товарів і залучити до активної торгівлі північноєвропейські міста.

Будь-які значні фінансові операції неможливі без системи позичок. Людей, які позичали гроші під проценти, називали лихварями. Лихварство стало досить поширеним явищем від часу появи грошей.

У середні віки основна маса платежів здійснювалася готівкою. Враховуючи те, що тоді у грошовому обігу було чимало різних золотих і срібних монет, які чеканились у різних містах Європи та Азії, актуальною стала професія міняйл. Крім обміну монет, вони також контролювали і їхню якість, бо фальшиві гроші (з домішками неблагородних металів) і зіпсуті (вага не відповідала номіналові) траплялися доволі часто. УXIV cm. лихварі та міняти стали засновниками банків. Перші банки надавали дві основні послуги: зберігали гроші й надавали кредити, тобто позичали гроші за винагороду (під проценти). Розвинулася нова система розрахунків — вексельна.

Вексель — це документ, за яким одна особа доручає іншій виплатити певну суму і в певному місті третій особі, вказаний у документі.

Так, наприклад, якщо купець із Любека хотів придбати товар у Венеції, то йому не було потреби їхати з готівкою до того міста, а достатньо було внести необхідну суму в контору, що представляла інтереси його венеціанського торговельного партнера. Отриманий вексель разом із замовленням він відправляв у Венецію й отримував товар. Гроші, що залишилися в Любеку, венеціанці могли використовувати для закупівлі товарів у цьому місті. Банки і векселі дали могутній поштовх розвиткові торгівлі та промисловості. У купців відпала необхідність перевозити з собою значну кількість готівки.

Найбільш авторитетними банкірами Європи були Медічі та Строцці в Італії, Фугери і Вельзери—у Священній Римській імперії, Жак Кер — у Франції.