Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

СЕРЕДНІ ВІКИ
Середньовічне суспільство

Феодали

Усіх землевласників, які жили завдяки праці залежних селян, називали феодалами. Вони становили 2-5 % населення, посідаючи панівне становище в суспільстві.

Слово «феод», від якого походять «феодал», «феодалізм», означає «земельне володіння», надане (подароване) господарем — сеньйором (від лат. senior — старший) своєму васалові (підвладній людині), який за це повинен був служити господареві. Між сеньйором і васалом існувала своєрідна усна угода: васал зобов'язувався віддано служити господарю, а той, навзаєм, обіцяв васалові підтримку і захист. Цей договір укладався при свідках і вважався непорушним.

Якщо васал порушував договір, він повинен був зламати над своєю головою гілку і розкидати її навколо. Васали потребували як феодів, так і сильних захисників, а могутність сеньйора залежала від кількості відданих і боєздатних васалів. Багатство — землі та гроші — самі собою ще нічого не вирішували: у феодальному суспільстві вони були потрібні для роздачі васалам. Тут слід відзначити, що система васалітету (залежності) була схожою на піраміду, вивершував яку король. Прямими васалами короля найчастіше були герцоги, васалами герцогів—маркізи, васалами маркізів — графи, далі барони і рицарі. Рицарів, зазвичай, супроводжували у походах зброєносці-юнаки з рицарських сімей, які ще не здобули цього звання. Хоча вважалося, що король є сеньйором для всіх, проте існувало правило: «Васал мого васала—не мій васал». Тобто король не втручався у стосунки між герцогами і маркізами і т. д.

Але така чітка система ускладнювалась, якщо, наприклад, якийсь граф отримував додатковий феод від самого короля чи від іншого графа. Справа настільки заплутувалася, що взагалі було важко зрозуміти, хто чий васал. Така плутанина призводила до численних сутичок між васалами та сеньйорами і васалами. Перемога була на боці сильнішого. Такі міжусобиці найбільш негативно позначалися на селянах, які ставали об'єктами пограбувань і насилля.