СЕРЕДНІ ВІКИ
Франкська імперія

Війна Карла Великого

Коли Карл Великий став королем, із півночі та північного сходу франкську державу оточували землі германських племен, передусім саксів; на півдні знаходилась Іспанія, захоплена арабами-мусульманами; на сході жили авари та слов'яни. Війська монарха здійснили 53 походи, 27 з них очолював особисто король.

Успіхам Карла сприяла найсильніша на той час армія, ядром якої була важка кіннота, створена Карлом Мартеллом.

Насамперед, Карл Великий у 773-774 pp. остаточно знищив Лангобардське королівство, приєднавши його землі до своєї держави. Згодом, 778 p., він розпочав тривалу і важку війну з арабами. Лише у 801 р. після численних поразок і перемог Карл остаточно приєднав до своєї держави землі на південь від Піренеїв і до річки Ебро.

Найтривалішими і найважчими були війни проти саксів, що тривали протягом 30 років (772-804).

На південному сході 788 р. Карл захопив велике Баварське герцогство. Воював проти слов'янських народів, а згодом уклав з ними союз проти аварів і розпочав війну (788-803) з Аварським каганатом — державою, утвореною кочовиками-аварами у Паннонії. Вояки Карла Великого розгромили аварів, і Аварський каганат зник із карти Європи.

У результаті завоювань Карла Великого під його владою опинилася територія, що розмірами нагадувала колишню Західну Римську імперію.