Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

СЕРЕДНІ ВІКИ
Візантія у IV-XI ст.

Візантія за Македонської династії

Доба правління імператорів Македонської династії стала часом розквіту Візантії. Константинополь перетворився у найбільший на той час торговельний центр, а візантійські купці підпорядкували собі всю торгівлю між Заходом і Сходом. Саме завдяки розвиткові торгівлі до скарбниці імператора надходили такі прибутки, яких не мав жоден із королів Західної Європи.

Наприкінці IX ст. Візантія почала активну діяльність із християнізації сусідніх варварських народів. Посланці константинопольського патріарха відправлялися нести світло християнської віри до сербів, болгар і у Великоморавську державу. Проповідники Кирило і Мефодій створили слов'янську абетку і переклали слов'янською мовою Біблію, що стало умовою для поширення християнства серед слов'ян. Саме тоді християнство прийняв київський князь Аскольд.

Для Візантії небезпека арабських завоювань припинилась у другій половині IX ст., коли Арабський халіфат розпався на окремі держави. Імперія сама перейшла в наступ і розпочала тривалі війни за повернення втрачених територій. Найбільших успіхів досяг імператор Василій II Болгаробійця (976-1025).

Він зробив Візантійську імперію наймогутнішою державою Європи, але спричинився до її занепаду, витрачаючи всі сили імперії на завоювання нових земель. Ослаблення Візантії стало однією з причин її поразки у боротьбі проти турків-сельджуків.

Побут візантійців. Занепад культури, що тривав на Заході після варварської навали, не зачепив Візантійської імперії. Життя візантійців за середньовіччя розвивалося на кшталт життя давніх римлян.

Візантія залишалася країною міст, де діяли театри, іподроми, лазні, водогони, збережені ще з античних часів.

Будинки візантійців були обставлені, залежно від прибутків господаря, різноманітними меблями. Прості візантійці сиділи на стільцях за столами, а відпочивали у високих кріслах—римський звичай вживати їжу лежачи зник. Одяг ховали у скрині. У будинках знаті меблі були прикрашені різьбленням, оздоблені коштовним камінням і слоновою кісткою. Ліжка й підлоги вкривалися килимами і звірячими шкурами. У більшості будинків знаті вікна були засклені. Будинки опалювалися жаровнями з вугіллям, а освітлювалися масляними світильниками. Бідняки тулилися в убогих комірках, де з меблів міг бути лише один напханий очеретом матрац.

Їли візантійці, зазвичай, двічі на день. У будинках знаті влаштовувалися великі бенкети, де гостей пригощали дивовижними стравами. Для більшості простих візантійців звичною їжею були боби, варена риба, хліб, сир, різноманітні овочі та фрукти. Шанували і виноградні та фруктові вина, якими вгамовували спрагу, запивали їжу, лікували, настоявши на травах, недуги.

За одягом візантійця можна було визначити, до якої суспільної верстви він належить. Знать носила одяг, виготовлений із лляних, вовняних, шовкових тканин і прикрашений орнаментом. На учти зверху одягали довгий плащ — хламиду. Звичним одягом простих візантійців був хітон — сорочка з грубої тканини, штани, чобітки і короткий плащ. Жінки візантійських багатіїв користувалися косметикою: фарбою для вій і повік, рум'янами, білилами. Заможні жінки та чоловіки носили багато ювелірних прикрас — перстенів, браслетів, застібок на плащах тощо.

Античні римляни приділяли багато уваги громадським справам, а для середньовічних візантійців центром їхнього життя стала сім'я. Одружувалися дуже рано, в 14— 15 років, іноді й раніше. Вінчались у церкві. Розлучення траплялися дуже рідко, бо не схвалювалися церквою. Тяжке життя, відсутність доброї медичної допомоги спричинялися до того, що більшість візантійців доживала лише до 35 років.

Важливе місце у житті візантійців посідала християнська церква. Усі найважливіші події людського життя пов'язувались із церковними обрядами—хрещенням, вінчанням, похороном. У кожному будинку були ікони, зображення розіп'ятого Христа. Кілька разів на день візантійці молилися: ранкова і вечірня молитви були обов'язковими. Особливо поклонялися Богородиці, вважаючи її захисницею грішників, ближчою до людей, ніж Христос.