Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

СЕРЕДНІ ВІКИ
Візантія у IV-XI ст.

Лев III Ісавр і шанувальники ікон

Боротьба проти арабів спонукала Лева III Ісавра реорганізувати візантійську армію: більшу її частину становило ополчення селян, яким командували офіцери, котрі за свою службу отримували грошову винагороду і земельні ділянки. Але, щоб зупинити основну силу арабів —легку кінноту, цього було недостатньо. Імператор, наслідуючи арабів, створив візантійську кінноту. Оскільки озброєння кіннотника коштувало дорого, було вирішено роздати воїнам землі разом із селянами, щоб ті за отримані прибутки могли купити коней і спорядження. Але здійснення цієї ідеї вимагало розподілу вільних земель. Великими земельними ділянками володіла церква. Можливість отримати їх з'явилася в імператора завдяки рухові іконоборців, приводом до якого стали суперечки між прихильниками і противниками вшанування ікон, хрестів і святих мощей. Противники твердили, що поклоніння іконам є ідолопоклонством, бо це— поклоніння речам, а не Богові. Прихильники вшанування ікон відповідали на це, що в іконах та інших святих предметах присутня Божа сила. Лев III вирішив скористатися з цих суперечок. У 726 р. він видав указ про заборону поклоніння іконам і розпочав відбирати землі в монастирів, надаючи їх візантійським воїнам-кіннотникам за військову службу. Населення Візантії розкололося: військова знать підтримувала імператора, а більшість простого народу і духівництва—засуджувала. Боротьба між прихильниками і противниками шанування ікон тривала понад століття. Нарешті 843 р. шанувальники ікон перемогли: культ ікон було відновлено, а іконоборців засуджено церквою. Рух іконоборців дав можливість Левові III Ісавру створити візантійську кінноту, що перетворилася у суспільну верству на кшталт західноєвропейських рицарів.