Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
Стародавній Єгипет

Природа і населення Стародавнього Єгипту. Утворення Давньоєгипетської держави

Єгипет знаходиться на берегах Нілу від першого порога — кам'янистої пере­шкоди в руслі ріки — до Середземного моря. Щороку в липні починається розлив Нілу. Рівень води піднімаєть­ся до 14 метрів, а ширина його сягає 1 кілометра. Лише в листопаді ріка повертається у свої береги, залишаючи на полях вологу і шар чорного родючого мулу. Ґрунт у долині Нілу м'який, його було легко обробляти навіть простою дерев'яною мотикою. Завдяки високим врожаям земля Єгипту могла прогодувати багатьох людей, Через колір родючої землі в долині Нілу місцеві жителі називали свою країну Кемет, що означає «чорна», на відміну від жовтих або червоних пісків пустелі, яка оточує долину.

Перші рільники з'явились у долині Нілу наприкінці кам'яного віку — близько 7 тис. років тому. Прийшли вони сюди з навколишніх степів, які в цей час почали виси­хати і перетворюватися на пустелю (зараз її називають Са­харою). Долина Нілу дуже вузька — завширшки у де­кілька кілометрів. Лише на півночі, де Ніл впадає у Середземне море, долина розширюється, утворюючи мовби трикутник. Греки назвали цю місцевість дельтою, оскільки вона нагадувала їм їхню літеру «дельта» — А.

Щоб поля отримували воду протягом року, перші меш­канці долини Нілу змушені були будувати дамби і канали. Кожен рік їх потрібно було ремонтувати. Це спонукало рільників об'єднуватися у невеликі князівства—сени, які поступово виникали вздовж Нілу.

Близько 6 тис. років тому в долині Нілу утворилося близько сорока невеликих князівств. Вони постійно вою­вали одне з одним, і в результаті до кінця IV тисячоліття до н. є. з них сформувалися два великих царства: Північ­ний (Нижній) Єгипет і Південний (Верхній) Єгипет. Але і між ними не було миру.

Приблизно за 3 тис. років до н. є. володар Південного Єгипту остаточно підкорив Північний Єгипет, об'єднав­ши всю країну, і одержав почесне прізвисько Перо, тобто «великий будинок», «палац» (звідси пішло слово фараон). Першого фараона звали Міна (Менее); його вважають за­сновником єгипетської держави. Міна побудував у Північному Єгипті нову столицю єдиної єгипетської дер­жави — місто Мемфіс («білі стіни»). Колишніми маленьки­ми державами, або номами, як називали їх греки, керували номархи, призначувані фараоном.

Історію Стародавнього Єгипту, що нараховує близько З тис. років, поділяють на три періоди: Стародавнє цар­ство, Середнє царство і Нове царство. Епоха Стародав­нього царства почалася з об'єднання Єгипту фараоном Міною і закінчилася у 2134 р. до н. е., коли одному з номархів удалося захопити Мемфіс і заявити про незалежність Нижнього Єгипту. На півдні виникла держава Верхній Єги­пет із центром у Фівах.

Тільки близько 2040 р. до н. є. фараону Ментухотепу І вдалося підкорити ном бунтівного номарха і знову об'єд­нати Єгипет. Почався період Середнього царства.

Однак і воно виявилося неміцним. Через слабкість вер­ховної влади вся країна на 150 років була підкорена племенами гіксосів, що прийшли з Азії. їх вигнали володарі Вер­хнього Єгипту, яких залучив на свій бік правитель із Фів Яхмос І. Так виникло Нове царство.

З X ст. до н. е. в Єгипетській державі почався новий період нестабільності, що, врешті-решт, завершився за­хопленням її Персією. Від перського панування єгиптян звільнив полководець Олександр Македонський (про це йтиметься в темі «Стародавня Греція»).