Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

СЕРЕДНІ ВІКИ
Народження середньовічної Європи. Загибель Римської імперії. Виникнення варварських королівств

Остготи в Італії

Теодоріх Великий. Імператор Східної Римської імперії Зенон (474-491) не довіряв Одоакрові й розробляв план його усунення. Для цього він використав молодого вождя остготів Теодоріха. Зенон хотів вирішити відразу два завдання: позбутися остготів, що жили на Балканському півострові й загрожували Константинополю, і знищити Одоакра. Імператор прийняв Теодоріха на службу і запропонував йому, як римському намісникові, відвоювати в Одоакра Італію.

У 493 р. остготи вирушили до Північної Італії. Теодоріх переміг армію Одоакра, але не зміг захопити його резиденції — Равенни. Одоакр запропонував Теодоріхові мир і розподіл Італії. Той погодився, а через кілька днів під час бенкету вбив беззбройного Одоакра і проголосив себе «королем готів та італіків».

Теодоріх Великий (493-526) був найвидатнішим із германських вождів того часу. Формально визнаючи зверхність Константинополя, він фактично був незалежним володарем. За правління Теодоріха у втомленій од війн Італії на 30 років запанував спокій. Теодоріх намагався примирити римлян і варварів, залучав до свого двору римських учених і письменників, відновлював старі римські пам'ятки. Серед його радників були найосвіченіші люди тогочасної Італії. Головним міністром був римський учений Касіодор, який за дорученням Теодоріха написав «Історію готів». Іншим радником короля став римлянин Боецій — «останній філософ античності».

У своїй державі Теодоріх розподілив права та обов'язки між римлянами і готами. Римлян судили за римськими законами, готів — за германськими судовими звичаями. Землі у римлян Теодоріх не відбирав, а готам віддав землі, відібрані раніше Одоакром. На готів було покладено військову службу, від якої римляни звільнялися. Водночас усі справи з управління своєю державою Теодоріх поклав на римлян.

Держава Теодоріха була найбільшим із королівств, заснованих германцями на території Римської імперії. Теодоріх налагодив зв'язки з іншими германськими конунгами і підпорядкував їх своїй владі. Хоча він намагався примирити римлян і готів, обидві сторони були ним незадоволені. Готи вважали, що той зрадив старі звичаї, а для римлян він усе-таки залишався варваром.

Після смерті Теодоріха створена ним держава була зруйнована. Скориставшись із суперечок між його наступниками, східноримський імператор Юстиніан розпочав тривалу 20-річну боротьбу за повернення Італії. У 555 p., після цілковитого знищення остготів, Італію було відвойовано.

Указами імператора Юстиніана І в Італії відновлювалися порядки, що існували раніше в Римській імперії. Але то була вже інша Італія — спустошена і зруйнована. Так, у Римі наприкінці VI ст. залишилося не більше 20 тис. мешканців. Ніхто вже не піклувався про зовнішній вигляд будівель міста і не ремонтував міських мурів; на майданах сіяли хліб або випасали худобу, а мавзолей імператора Адріана було перебудовано у папську фортецю-резиденцію — замок Святого Ангела.