Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

СЕРЕДНІ ВІКИ
Народження середньовічної Європи. Загибель Римської імперії. Виникнення варварських королівств

Гуни за Аттіли

Становище Західної Римської імперії після утворення перших варварських королівств стало критичним. Влада західного імператора Валентіана II (425-455) поширювалася лише на Італію та частину Галлії. Зберегти імперію від загибелі спробував її полководець Аецій, якого називали «останнім великим римлянином». У молодості він деякий час перебував заручником у варварів, і це допомагало йому в боротьбі проти них. Аецій розумів, що в нього немає достатньо сил для того, щоб одночасно знищити усіх варварів, і намагався використовувати одних варварів проти інших.

Тим часом як у римлян, так і у варварів з'явився небезпечний ворог — гуни, кочовий народ, який прийшов зі сходу. У 435 р. їхнім вождем став Аттіла (435-453). Гуни розташувались у Паннонії, на берегах Тиси (сучасна Угорщина). Римляни прозвали Аттілу «бичем божим», вважаючи, що цей жорстокий варвар був божою карою за їхні гріхи. Аттіла здійснив походи на Балканський півострів, у Вірменію, Малу Азію і Месопотамію. Залежали від нього і слов'яни.

Імператор Східної Римської імперії відкупився від Аттіли величезною даниною — 6000 фунтів золота, і тоді Аттіла з 500-тисячним військом вирушив на захід. У 451 р. він вторгся в Галлію. Гуни захопили багато міст. Після тривалої облоги вони взяли місто Орлеан — центр Галлії. Аецій зібрав велику армію і рушив на військо Аттіли.

Вирішальна битва відбулася 15 червня 451 р. на Каталонських полях (сучасна Шампань у Франції). Цю грандіозну битву, в якій варвари билися проти варварів за майбутнє Риму, назвали «битвою народів». На боці римлян билися вестготи, бургундці, франки; у складі війська Аттіли були гуни, остготи, алани, слов'яни, гепіди та інші племена. Аецій блискуче використав своє знання військової організації і тактики гунів. Аттіла програв битву і ледве спромігся втекти. Це була одна з найкривавіших битв в історії людства. Як твердили сучасники, на Каталаунських полях загинуло близько 300 тис. воїнів. Римляни здобули свою останню перемогу, але скористатися з неї вже не змогли. Залежність Риму від варварів постійно зростала. Наступного року Аттіла знову напав на Італію і вирушив на Рим. Врятував місто від пограбування римський єпископ Лев І. З коштовними дарунками він прибув до Аттіли. Про що розмовляв папа римський з королем гунів кілька годин, невідомо, але після розмови Аттіла прийняв дарунки і повернув назад. Римляни вважали це божим дивом.

Через рік, наступного дня після свого весілля, Аттіла помер загадковою смертю. Гуни поховали свого ватажка у трьох домовинах — золотій, срібній та залізній — на відзнаку того, що Аттіла залізом підкорив народи і примусив їх сплачувати гунам золото і срібло. Держава Аттіли після його смерті розпалася. Однак Римську імперію це не врятувало.