Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Робітничий і соціалістичний рух у країнах Європи (друга половина XIX — початок XX ст.)

ІІ-й Інтернаціонал

До початку XX ст. робітничий рух домігся значних успіхів. Майже в усіх країнах було створено профспілки й соціал-демократичні партії, які координували свою діяльність у межах ІІ-ого Інтернаціоналу, створеного замість 1-ого в 1889 році.

Проте серед соціалістів не було єдності щодо способів боротьби за інтереси робітників. Ліві течії вважали, що їх можна задовольнити лише знищенням існуючих відносин через «соціалістичну революцію», «диктатуру пролетаріату» та усуспільнення власності.

Робітничий рух став основною силою в боротьбі за демократію. Політичний устрій більшості європейських держав був ще далеким від неї. Загальне виборче право, до того ж тільки для чоловіків, існувало в кількох країнах. У більшості правом голосу користувалася незначна частина населення. Представницькі органи відігравали допоміжну роль.

Під тиском робітничого та різноманітних демократичних рухів у країнах Заходу почалась «епоха реформізму», яка забезпечила відносний соціальний мир з 1870 р. до 1917 р. її ініціювали, здебільшого, ліберальні партії. Завдяки реформам, що їх пощастило провести у країнах Заходу, було створено перші системи соціального страхування, зміцнено демократичні інститути, закладено основи механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів.