Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Робітничий і соціалістичний рух у країнах Європи (друга половина XIX — початок XX ст.)

Діяльність Міжнародного товариства робітників

Збори, що започаткували існування Міжнародного товариства робітників (МТР), відбулися 28 вересня 1864 р. в Лондоні, в «Сент-Марґінс-Холлі» — одному з найбільших приміщень для публічних зборів. У них взяли участь англійські та ірландські робітники, делегація робітників Франції, робітники-емігранти з Німеччини, Італії, польські революціонери — всього близько 2 тис. осіб.

Збори лише проголосили заснування інтернаціональної організації робітників, не визначивши її характеру та принципів діяльності.

Цими питаннями перейнявся К. Маркс, який жив тоді у Лондоні.

Він розробив основні програмні документи — «Установчий маніфест Міжнародного товариства робітників» і «Тимчасовий статут Міжнародного товариства робітників».

Основне завдання МТР, на думку Маркса, було у тому, щоб замінити соціалістичні і напівсоціалістичні секти єдиною організацією робітників, яка «стане центром зносин і співпраці між робітничими товариствами, що існують у різних країнах і ставлять перед собою однакову мету, а саме — захист, розвиток і повне визволення робітничого класу».

У перші роки існування 1-й Інтернаціонал, як його почали називати, поєднував найрізноманітніші робітничі організації, що часто зберігали свою первісну назву і стали, власне, його ланками на місцях. Якщо в країні було кілька таких секцій, то вони об'єднувалися в національну федерацію.

Найвищим органом 1-ого Інтернаціоналу був конгрес, на який щороку збиралися представники національних федерацій та секцій. Він обирав генеральну раду, що знаходилась у Лондоні та керувала Інтернаціоналом у час між конгресами.

Уже восени 1866 р. Інтернаціонал налічував сотні тисяч членів. За даними паризької поліції, на початку 70-х pp. XIX ст. у Франції їх було близько 434 тис, в Англії — 80 тис, в Німеччині — 150 тис, в Австро-Угорщині — 100 тис, у Швейцарії —45 тис, в Іспанії — близько 3 тис.

Спираючись на своїх прибічників, Маркс і Енгельс вели активну боротьбу проти прудоністів, бакуністів та інших «опортуністичних» елементів, активно пропагували свої ідеї. 1-й Інтернаціонал виступив на підтримку Паризької комуни 1871 p., члени МТР брали активну участь в її діяльності.

У 1872 р. Гаазький конгрес 1-ого Інтернаціоналу ухвалив перевести керівні органи МТР до США. На початку 70-х pp. XIX ст. діяльність 1-ого Інтернаціоналу в європейських країнах припинилася; формально він був розпущений 1876 р.

Значення 1-ого Інтернаціоналу полягало в тому, що завдяки його діяльності у робітничому русі вагомі позиції здобув марксизм.