Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Сполучені Штати Америки в першій половині XIX ст.

Привід і початок громадянської війни. Бойові дії в 1861-1862 pp.

Обрання А. Лінкольна президентом стало приводом для заколоту в рабовласницьких штатах. Вісім з них, не змирившись із втратою політичної влади, оголосили про відокремлення від США. Вони створили конфедерацію з центром у Річмонді та обрали президентом плантатора Девіса. Заколотники оголосили, що керуватимуться переконанням: «Рабство — нормальне становище для негрів».

Після вступу Лінкольна на посаду президента війська конфедерації 12-13 квітня 1861 р. обстріляли та захопили форт Самтер поблизу Чарльстона.

15 квітня Лінкольн оголосив про набір ополчення чисельністю 75 тис. осіб. Так почалася громадянська війна (війна між громадянами однієї держави).

Бойові дії з боку федерального уряду розгорталися дуже повільно. Це дало змогу армії Півдня, якою керував талановитий генерал Р.-Е. Лі, здобувати перемоги одна за одною. У червні 1861 р. конфедерати ледь не захопили Вашингтон: столиця США стала прифронтовим містом.

Початок війни супроводжувався патріотичним піднесенням. Як до армії Півдня, так і до армії Півночі вступало багато добровольців. На кінець 1861 р. армія Півночі (янкі) становила 650 тис. вояків, у декілька разів перевищуючи армію Півдня. Проте самої лише чисельної переваги для перемоги виявилося недостатньо. Для цього потрібні були талановиті командири і відповідний план ведення бойових дій. У перші роки війни Півночі бракувало як першого, так і другого. Стратегічний план ведення війни передбачав блокування території конфедерації та поступове стискання кільця оточення. Цей план отримав назву «Анаконда». Перебіг бойових дій 1862 р. виявив його хибність. Розтягненість військ Півночі на тисячі кілометрів не давала можливості концентрувати їх у достатній кількості та в потрібному місці.

У 1862 р. бойові дії розгорнулись одночасно на двох фронтах: у басейні р. Міссісіпі та у Віргінії. Флот Півночі заблокував узбережжя конфедерації, перешкоджаючи ввезенню спорядження і зброї та вивозу бавовни, інших експортних товарів. Бойові дії, окрім успіхів генерала У. Ґранта в басейні р. Міссісіпі і захоплення Нового Орлеана, успішними для Півночі не були. Конфедерати завдали янкі три поразки у Віргінії та, завдяки створенню броненосного флоту, прорвали морську блокаду.

Невдачі і затягування війни остаточно переконали президента США Лінкольна в необхідності вжиття радикальних заходів. У 1862 р. було прийнято низку законодавчих актів, після чого конституційний характер війни (за єдність країни) змінився на революційний (за радикальні перетворення).