Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Сполучені Штати Америки в першій половині XIX ст.

Наростання конфлікту між Північчю та Півднем. Аболіціоністський рух

Розширення території США поставило на порядок денний питання про поширення рабства на нові території. Від моменту створення США кількість рабовласницьких штатів відповідала приблизно кількості штатів, в яких рабства не було. До того ж «батьки-засновники США» свідомо не внесли цього питання до конституції, щоб уникнути розбрату в новоствореній державі.

У процесі прийняття нових членів до федерації завжди намагалися зберігати цей баланс. До того ж проти рабства не заперечувала більшість населення тих штатів, де його не було. Промисловці з Півночі успішно вели торгівлю, збуваючи в південних штатах рабів і промислові товари та скуповуючи сировину і продовольство. У 1820 р. було прийнято Міссурійський компроміс, який засвідчив загальнонаціональний характер питання рабства. Згідно з ним нові території на захід від р. Міссісіпі поділялися на дві частини паралельно 36° п. ш.: на північ від неї рабство заборонялося.

Напруження між Півднем і Північчю посилилося після приєднання нових земель, захоплених у Мексики, і значного припливу туди фермерів та агентів рабовласників. Кризу було тимчасово пом'якшено 1850 р. завдяки компромісові: Каліфорнію оголосили вільною від рабства, а Нью-Мехіко та Юта стали рабовласницькими.

Через три роки те саме питання виникло стосовно Канзасу та Небраски.

Проблема рабства стала для Півдня питанням життя або смерті.

Південні штати намагались узаконити рабство в усій країні через позбавлення конгресу права скасовувати або дозволяти його у будь-якому штаті. Для цього вони намагалися використати Верховний суд. У 1857 р. там слухалася справа Дреда Скотта — раба, який протягом певного часу проживав зі своїм хазяїном у вільному штаті. Раб подав позов про звільнення. Верховний суд відхилив його та одночасно оголосив, що будь-який закон про заборону рабства є неконституційним. Ці успіхи рабовласників були останніми. У країні набирав силу аболіціоністський рух — за скасування рабства та надання неграм однакових прав з білими. Цей рух став масовим у 30-х pp. XIX ст. У ньому брали участь інтелігенція, фермери, робітники, підприємці та інші прошарки суспільства.

Для надання допомоги неграм, які втікали від плантаторів, аболіціоністи створили систему допомоги під назвою «підземна залізниця». За 30 років дії цієї дороги вдалося провести близько 60 тис. рабів, основна маса яких переправлялася до Канади.

У 1833 р. було створено «Американське товариство боротьби з рабством», керівником якого став Вільям Гаррісон.