Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Утворення національних держав в Італії та Німеччині

Війни Пруссії проти Данії та Австрії

Реформа армії дала можливість вдатися до рішучих дій.

Після смерті данського короля Фрідріха VII (1863 р.) на престол зійшов його родич по жіночій лінії Крістіан IX. Він прагнув успадкувати всі данські володіння. Але в німецьких герцогствах Шлезвіґ і Ґольштейн, що належали Данії, не допускалося наслідування по жіночій лінії. Бісмарк вирішив скористатися цим, як приводом до розв'язання війни. Нехтуючи інтересами інших німецьких держав, він запропонував Австрії примусити Крістіана IX відмовитися від цих володінь. У 1864 р. австро-прусська армія завдала поразки Данії, яка відмовилася від Шлезвіґу на користь Пруссії та від Ґольштейну на користь Австрії.

Залучення до цієї війни Австрії дало змогу Пруссії посварити її з іншими членами Німецького союзу, в якому вона головувала. Домігшись ізоляції Австрії, Бісмарк розпочав реалізацію планів остаточного усунення її від німецьких справ. Напередодні війни він провів серйозну дипломатичну підготовку. Так, було укладено союз з Італією, яка прагнула відвоювати в Австрії Венеціанську область. Заручився він і прихильністю багатьох дрібних німецьких держав, а також нейтралітетом Франції, натякнувши Наполеонові III на можливість «округлення» французьких володінь на лівому березі Рейну.

Війна розпочалася 1866 р. нападом Пруссії на Ґольштейн (Ґолштинію) та на союзників Австрії — Ганновер, Гессен, Саксонію. Противник не був підготовлений до війни і не спромігся на рішучий опір. До того ж австрійську армію було вщент розгромлено під м. Садова. Не врятували Австрію перемоги на італійському фронті поблизу Костоце та на морі біля Ліссе, і вона змушена була укласти мир з Італією, віддавши їй Венецію, і з Пруссією.

Остання приєднала до себе Ґольштейн, Ганноверське королівство, Гессенське курфюрство, герцогство Нассау і м. Франкфурт-на-Майні. Над Саксонією було встановлено протекторат.

Такі дії Бісмарка виявилися далекоглядними. Він розумів, що лише Австрія може бути союзницею Німеччини в Європі завдяки спільності інтересів і національній близькості. Допомігши Італії, він перетворив її на свого союзника. Великим досягненням Бісмарка стала нейтралізація Росії, яка не втрутилась у ці конфлікти.