Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Утворення національних держав в Італії та Німеччині

Піднесення визвольного руху. Походи Ґарібальді

Війна стала сильним поштовхом до об'єднавчого руху на Півдні Італії. Республіканці на чолі з Мадзіні готували народне повстання в Неаполітанському королівстві. Центром повстання мав стати о. Сицилія. Керівники повстання звернулися до Ґарібальді з проханням очолити загін добровольців, що знаходився в Генуї (П'ємонт). Очолюваний ним загін у 1100 бійців («тисяча») на двох кораблях відбув до Сицилії. Прибувши у травні 1860 р. на острів, Ґарібальді своїми декретами скасував феодальні повинності та оголосив про розподіл землі між селянами. Це забезпечило підтримку повстання з боку селян. Вирішальна битва між повстанцями та неаполітанськими військами сталася поблизу м. Калатафімі в Західній Сицилії. Загін Ґарібальді «червоносорочечники») стрімкою атакою розгромив неаполітанські війська, які переважали чисельно (25 тис. вояків). Після цієї перемоги Ґарібальді рушив на Палермо (головне місто Сицилії). Завдяки спільним діям гарібальдійців і повсталого населення 27 травня місто було захоплено. Визволивши Сицилію, повстанська армія за 18 днів пройшла від «носка» Апеннінського півострова до Неаполя. Королівська армія капітулювала. Соратники Ґарібальді радили йому зберегти диктаторські повноваження і використати момент для завоювання Папської області та Венеції.

Рішучі дії Ґарібальді викликали занепокоєння у П'ємонті. Кавур побоювався, що коли Ґарібальді піде на Рим, то спровокує Австрію та Францію прийти на допомогу папі. До того ж Кавур не бажав посилення вождя «червоно-сорочечників». Він сам розбив папські війська, але на Рим не пішов.

У Неаполі було проведено плебісцит, за яким більшість населення висловилася за приєднання до П'ємонту. Ґарібальді переконали приєднати завойовані землі до єдиної Італії, і він передав владу в Неаполітанському королівстві Віктору Еммануїлу, королю П'ємонту. Прохання Ґарібальді зробити його намісником Південної Італії Кавур відхилив. Ображений вождь повстанців відмовився від запропонованих нагород і титулів, а відтак повернувся на свою Капреру — маленький острів поблизу Сардинії.