НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Утворення національних держав в Італії та Німеччині

Війна проти Австрії. Приєднання до П'ємонту Північної та Центральної Італії

Військові приготування П'ємонту занепокоїли Австрію, і вона оголосила війну. Проте франко-італійська армія перейшла в наступ, у битвах під Мадженто, Сольферіно та Сан-Мартіно розгромила австрійців і визволила Ломбардію. В італійських державах Модена, Парма, Тоскана вибухнули народні повстання. Ці країни вирішили приєднатися до П'ємонту. Аж тут Наполеон III, порушивши свої союзницькі зобов'язання, уклав мир з Австрією (1859 р.). За цим договором остання передавала П'ємонтові Ломбардію, а Франція одержувала Савойю та Ніццу. Інші держави Італії поверталися під контроль Австрійської імперії.

Однак італійці не бажали більше підкорятися австрійцям. Відновити старі порядки в Модені, Пармі й Тоскані для австрійців стало неможливим. На початку 1860 р. з ініціативи Кавура в державах, що повинні були повернутися під зверхність Австрії (Тоскана, Модена, Парма, Романья), було проведено плебісцит про злиття цих країн із Сардинським королівством. За його результатами герцогства приєдналися до П'ємонту. Наполеон III погодився на це об'єднання в обмін на передані йому території — Савойю та Ніццу. В результаті цього компромісу Кавур поширив владу Сардинського королівства на Північну та Центральну Італію. Залишався Південь. Отже, франко-італо-австрійська війна хоча й не досягла кінцевої мети, але започаткувала об'єднання Італії.