Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Революції 1848-1849 pp. у Європі

Повалення монархії та проголошення республіки у Франції

Економічне зростання 30-40-х pp. у Франції посилило позиції середньої промислової буржуазії, яка наполягала на проведенні ліберальних реформ. У палаті депутатів сформувалась опозиція, яка вимагала запровадження загального виборчого права для чоловіків та відновлення республіки. За Липневої монархії Луї-Філіппа виборче право мали тільки 240 тис. осіб із 35 млн населення країни, а правом бути обраними до парламенту користувалася незначна частина з них — переважно банкіри, багаті землевласники та великі чиновники.

Селянство платило величезні податки (існував навіть податок на двері й вікна в селянських будинках!).

У результаті економічної кризи, що вибухнула 1847 p., промислове виробництво у Франції скоротилося вдвічі. Тисячі робітників було викинуто на вулицю, повсюдно спалахували голодні бунти.

Політика уряду викликала різку критику опозиції, однак він не бажав поступатися.

22 лютого 1848 р. у Парижі сталися сутички демонстрантів з військами та поліцією. Наступного дня війська відкрили вогонь по беззбройному натовпу. Було вбито 52 особи. Ця розправа сколихнула Париж. Військо та гвардія перейшли на бік революції. Луї-Філіпп зрікся престолу і втік закордон. Монархію було повалено. До Тимчасового уряду на вимогу повсталих вперше включили двох представників робітників — Александра Альбера та Луї Блана.

25 лютого 1848 р. Францію було проголошено республікою. Новий уряд розпустив палати перів і депутатів, скасував дворянські титули, вивів війська із Парижа, зняв обмеження для громадян щодо вступу до Національної гвардії, оголосив політичну амністію та відновив свободу слова, друку, зборів. Було скорочено тривалість робочого дня в Парижі з 11 до 10 годин, визнано право на працю (своїм декретом Тимчасовий уряд зобов'язався «забезпечити роботу для всіх громадян»), відкрито національні майстерні для безробітних. І, нарешті, встановлено загальне виборче право для чоловіків віком від 21 року (кількість виборців зросла до 9,3 млн осіб). У Франції встановився найліберальніший політичний режим в Європі.

Наприкінці квітня відбулися вибори до Установчих зборів. Перемогу на них здобули буржуазні республіканці, які посіли 500 з 800 місць. Новий уряд виявився не таким ліберальним, як попередній. Багато революційних клубів закрили, тривалість робочого дня знову збільшили до 12-14 годин.