Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Англія та Франція у 1815-1847 pp.

Віги при владі. Парламентська реформа 1832 р.

Політична боротьба в Англії загострилась у 1830 р. Напередодні виборів, що мали відбутися восени, прихильники реформ активізувалися під впливом повідомлень про революцію у Франції. Того ж року королем став брат Георга IV (короля Англії в 1820-1830 pp.) Вільгельм IV (1830-1837рр.). За традицією парламент було розпущено, відбулися нові вибори. Прибічники реформ перемогли, до влади доступилися віги.

У 1831 р. палата громад прийняла білль про реформу, знесений новим урядом, проте лорди відкинули його. У країні знялася хвиля протестів, і вони були змушені затвердити його.

Закон про парламентську реформу позбавив 56 «гнилих містечок» права представництва у парламенті та заснував 42 нових виборчих округи у промислових центрах. Було дещо знижено виборчий ценз, хоча він залишився високим. Кількість виборців зросла з 220 тис. до 670 тис. Робітники та дрібні власники, що так наполегливо виборювали виборчі права, не одержали їх. У результаті парламентської реформи доступ до управління державою отримала промислова і торговельна буржуазія. Для більшості трудящих перші кроки діяльності нового парламенту стали великим розчаруванням. За законом про бідняків (1834 р.) допомогу їм було різко скорочено: податок, що його багатії платили на користь бідняків, скасували; бідняки, кількість яких перевищувала 3 млн чоловік, могли тепер одержати допомогу тільки в робітних будинках, режим яких мало чим відрізнявся від тюремного.

У 1837 р. королевою Великої Британії стала Вікторія (1819-1901), остання з Ганноверської династії. Саме на її правління припали роки найбільшої могутності Англії. При владі у країні в той час знаходилися, як і раніше, торі та віги, але назви і склад цих партій змінилися. Торі, яких називали консерваторами, представляли велику земельну аристократію, колоніальних комерсантів. Вони були згідні йти на поступки робітникам, але захищали незмінність підвалин державного устрою — англіканської церкви та монархії. Ліберали, як називали вігів, представляли дрібну й середню торговельно-підприємницьку буржуазію. Вони підтримували реформи задля удосконалення політичної системи країни, але не бажали йти на поступки робітникам.

Особливості економічного розвитку Англії. У першій половині XIX ст., передусім від середини 30-х pp., в Англії тривав бурхливий розвиток промислового виробництва. У 30-40-х рр. у країні завершилася промислова революція, яка розпочалася в 60-х pp. XVIII ст. Англія посіла перше місце в світі за рівнем розвитку промисловості. До 1840 р. її частка у світовому промисловому виробництві становила 45%.

Тоді ж усі великі міста Англії було з'єднано залізницями. Швидко збільшувалося число промислових робітників. Разом зі своїми сім'ями вони становили більшість населення країни, яке в середині XIX ст. налічувало 27,6 млн осіб. Особливо швидко зростало населення Лондона, що перетворився на світовий торговельний та банківський центр.

Сформувалися нові промислові райони: металургійної промисловості — з центром у Бірмінгемі, бавовняної — з центром у Йоркширі, вугільної — у Вельсі.

Англія стала першою і на той час єдиною в світі індустріальною країною.