Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Англія та Франція у 1815-1847 pp.

Велика Британія за правління торі

Завершення наполеонівських війн відкрило для Англії епоху, коли вона на тривалий час зайняла провідні позиції у світовій політиці, стала майстернею світу, його фінансовим центром і зразком ліберального суспільства. Це не означало, що в англійському суспільстві не було конфліктів і проблем. Але правляча еліта навчилася вирішувати складні проблеми, не доводячи справи до соціального вибуху, як це траплялось у країнах континентальної Європи. Найважливішими з цих проблем були розширення виборчих прав і розв'язання соціальних проблем.

Вирішальну роль у політичному житті країни відігравали партії торі, які об'єднували прихильників консервативних поглядів, і вігів, які поділяли ліберальні ідеї. Вони по черзі доступалися до влади, формуючи англійський уряд. Протягом 1783-1830 pp. його очолювали торі.

У 1823-1824 pp. уряд торі вжив низку заходів, що сприяли пожвавленню промисловості й торгівлі. Подібні засади впроваджувалися і у внутрішнє життя: робітникам було дозволено вільно переселятися, засновувати товариства. Важливе значення для політичного життя країни мало здійснене 1829 р. зрівняння у політичних правах з англіканами католиків, які доти не мали доступу в парламент. Проте цей захід був недостатнім для тих, хто вимагав докорінної реформи виборчої системи країни.

Тогочасна виборча система усувала від політичної влади робітників і промисловців, які не могли обрати своїх депутатів до палати громад, що була в руках великих землевласників, банкірів, найбагатших купців. Внаслідок цього в голосуванні брали участь 160 тис. осіб із 16 млн населення країни.

Нові великі промислові центри — Манчестер, Бірмінгем, Лідс, Шеффілд та інші — не мали своїх депутатів у парламенті, тоді як незначні містечка, іноді навіть збезлюднілі, були там представлені. Депутати від цих «гнилих містечок» становили ледь не половину членів (254 з 513) палати громад.

Наприкінці 20-х pp. в Англії посилилася боротьба робітників, дрібних власників і промисловців за проведення парламентської реформи. У містах відбувалися бурхливі мітинги й демонстрації. Поліцію зустрічали камінням, били вікна в палацах лордів — противників реформ. Були й зіткнення демонстрантів із військами.