Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Французька революція кінця XVIII ст.

Термідоріанці при владі

Після термідоріанського перевороту до влади доступилася нова буржуазія, яка збагатилася під час революції та була зацікавлена у збереженні лише тих її результатів, котрі були вигідними заможним власникам. Вони підтримували республіку, виступали за усунення будь-яких обмежень вільного підприємництва. Було скасовано закон про підозрілих. До Конвенту повернулися ті жирондисти, які врятувалися під час якобінського терору. Отримали амністію вандейські заколотники. Одночасно було страчено сотні якобінців, закрито Якобінський клуб і народні товариства, Комуну Парижа та революційні комітети в інших містах розпущено, а ще скасовано максимум цін, що спричинило небувалу дорожнечу. На селі поновили продаж землі великими ділянками за високу ціну. Конвент ухвалив скасувати Конституцію 1793 р. та позбавити бідняків виборчих прав. Народ почувався ошуканим. Проти термідоріанців піднялася хвиля народного протесту як у самому Парижі, так і в провінціях. Особливо значні виступи сталися у квітні й травні; всіх їх було придушено за допомогою військ. Частину депутатів Конвенту звинуватили у підготовці цих повстань, а шістьох із них згодом стратили.

Одначе термідоріанський переворот не був відновленням старого порядку. Він символізував лише відмову від найбільш радикального варіанта перебудови суспільства та перехід влади до поміркованих політиків, які мали на меті захист інтересів нової еліти, що склалася за роки революції.

У 1795 р. було прийнято нову конституцію, яка закріплювала у Франції республіканський лад, але скасовувала загальне виборче право, відновлювала майновий ценз. Двопалатний законодавчий корпус — Рада п'ятисот і Рада старійшин — складався з осіб, яким уже виповнилося 40 років. Депутати обиралися двоступеневими виборами, причому виборцями могли бути лише власники майна, еквівалентного вартості не менше 200 робочих днів; таких на всю Францію виявилося 30 тис. осіб. Виконавча влада надавалася п'ятьом членам законодавчого корпусу —Директорії, її політика відповідала інтересам найзаможніших верств населення. Верховенство в Директорії мав П. Баррас. Він залишався постійним її членом, тоді як решта замінювалася щороку по одному жеребкуванням.

На початку жовтня 1795 р. в Парижі спалахнув роялістський заколот. 20 тис. добре озброєних монархістів намагалися захопити Конвент, але були розігнані артилерією. Розправою командував Наполеон Бонапарт. Ця подія започаткувала стрімке сходження Наполеона до вершин державної влади.