НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Французька революція кінця XVIII ст.

Законодавчі збори. Початок революційних війн

Після прийняття конституції було розпущено Установчі йори і проведено вибори до Законодавчих зборів. До них вибрали 745 депутатів. Майже 1/3 становили конституційні монархісти. Якобінців було вдвічі менше, окрім того з ними порвали депутати від департаменту Жиронда.

Тим часом ситуація ускладнювалася втручанням у внутрішні справи Франції урядів сусідніх європейських держав. Питання про війну не сходило з порядку денного Законодавчих зборів, які розпочали свою роботу 1 жовтня 1791 р. Жирондисти виступали за те, щоб розпочати боротьбу проти антифранцузької коаліції європейських держав, вважаючи, що війна об'єднає народ і принесе перемогу. Прихильники конституційної монархії, які раніше збирались у монастирі фельянів, виступали проти війни. Вони боялися і народу, і королівської влади. Перемогла думка жирондистів, тим паче, що до війни схилявся і сам король, щоправда, з власних міркувань. Франція опинилася на порозі війни з коаліцією держав.

Проти Франції лаштувалися виступити, насамперед, Австрія та Пруссія. їх підтримували шведський, іспанський та сардинський королі. Початок війни наближала підбурювальна діяльність аристократів, які втекли з Франції та осіли у прикордонних містах.

Приводом до війни стала вимога монарха Австрії до Законодавчих зборів Франції відмовитися від конституції. Це було пряме втручання у внутрішні справи країни, чого не могла стерпіти більшість членів зборів. У квітні 1792 р. Австрії було оголошено війну.

Законодавчі збори мали хибні уявлення про міць французької армії. Вона не була готовою до війни, її плани завчасно стали відомі австрійському штабові.

Для боротьби проти революційної Франції було створено першу коаліцію, до складу якої входили Австрія та Пруссія. У липні остання оголосила війну Франції, яка й без того зазнавала нищівної поразки. Законодавчі збори змушені були 11 липня 1792 р. звернутися до населення із закликом «Вітчизна в небезпеці!». На захист Парижа рушили війська добровольців. Відображенням патріотичного піднесення у країні стала славнозвісна «Марсельєза» («Гімн марсельців»). У майбутньому пісня добровольців марсельського батальйону стала державним гімном Франції.