Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Основні тенденції економічного і політичного розвитку світу від кінця XVIII ст. до 1870 р.

Світ людини XIX ст.

Становлення індустріального суспільства в європейських країнах і США спричинилося до значних змін умов життя людини. Якщо раніше більшість населення мешкала в селах і працювала біля землі, то відтепер швидко зростало населення міст. Наприкінці XIX ст. за кількістю міського населення усі країни Європи обігнала Велика Британія, де дев'ять із десяти жителів мешкали у містах. В інших країнах населення міст також зростало дуже швидко, але все одно в селах жили ще 70-80% населення.

Високим рівнем урбанізації (зосередження населення та економічного життя в містах) вирізнялися промислові райони. Стрімке зростання населення у промислових містах загострювало соціальні проблеми. Відсутність елементарних санітарних умов (водогонів, каналізацій) в оселях міської бідноти перетворювала їх у джерело можливих епідемій. Жахливі умови життя у перенаселених міських кварталах спричинило те, що міста ставали уособленням руйнації традиційних суспільних відносин, загрозою для існуючих порядків і, водночас, сприятливим місцем для поширення революційних ідей.

До зростання міського населення протягом XIX ст. спричинилися:

• розвиток фабрично-заводської промисловості у результаті розгортання промислової революції;

• покращення землекористування і запровадження нових методів ведення сільського господарства. Аграрна революція призвела до появи великої кількості сільського населення, яке опинилося без роботи і змушене було шукати її у містах;

• значне зростання населення у країнах Європи. У результаті цього демографічного вибуху чисельність населення континенту (з Росією включно) зросла зі 190 млн осіб у 1800 р. до 420 млн у 1900 р.

Ознакою нової доби в історії людства стали значні за розмірами міграції (переселення людей як усередині країни, так і за її межі). Маси населення залишали рідні місця і вирушали у пошуках кращої долі до великих міст або до інших країн.

Протягом попереднього століття роль релігії та церкви в житті людини значно послабилася. Під впливом Просвітительства поширювалися погляди на те, що церква повинна бути відокремленою від держави. Однак у цілому снування релігії та церкви не заперечувалося. «Нація без церкви, — проголошував Наполеон Бонапарт, — як корабель без компаса».

Французька революція кінця XVIII ст. започаткувала з європейських країнах рух жінок за зрівняння їх у правах з чоловіками. Боротьба жінок за емансипацію (звільнення від залежності, пригноблення, упередженого ставлення, : касування обмежень і надання рівних прав) тривала упродовж усього XIX ст. Одначе суспільство ще не було підготовленим до громадянської та політичної емансипації жінок і ставилося до цих ідей вороже, тому вирішення жіночої проблеми зволікалося. У Великій Британії жінки отримали рівні з чоловіками права лише 1928 року.

Зміни, що відбувалися в той час у Європі та США, мали всеохопний характер. У результаті XIX ст. в історії цих країн визначають як період великої модернізації — змін в усіх сферах суспільного життя відповідно до вимог часу.