Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

НОВА ІСТОРІЯ (XVI—КІНЕЦЬ XVIII СТ.)
Німецькі держави у XVIII ст.

Економічний розвиток німецьких земель

Політична роздробленість Німеччини позначалась і на розвитку її господарства. Переміщення основних торговельних шляхів в Атлантичний океан призвело до занепаду німецьких міст, ремесел тощо. Спустошлива Тридцятилітня війна відкинула німецькі землі за рівнем економічного розвитку далеко назад. Морське узбережжя та гирла найважливіших річок (Рейну, Ельби та ін.) контролювала Швеція.

За таких умов основним джерелом прибутків німецьких держав була земля, на якій вирощувався єдиний експортний товар —хліб. Князі з метою збільшення виробництва товарного хліба зганяли селян із землі, розширювали площі орних земель, збільшували панщину. У такий спосіб у більшості німецьких князівств домінуючим став позаекономічний примус селян. Занепад торгівлі, ремесел, а отже і міст, призвів до збереження цехової системи з її жорстокою регламентацією.

У першій половині XVIII ст. господарське життя в німецьких землях дещо пожвавішало. Проте центр економічного піднесення знаходився не в містах, а в сільській місцевості. Тут з'явилися перші мануфактури — розпорошеного типу. Селяни, які заробляли на прожиток кустарним промислом, були зв'язані з ринком через підприємця-скупника.

Виникали й великі державні мануфактури, що виробляли, переважно, військову продукцію (гармати, рушниці, солдатські однострої, амуніцію тощо).