НОВА ІСТОРІЯ (XVI—КІНЕЦЬ XVIII СТ.)

Російська держава наприкінці XVII — у XVIII ст.

Участь Росії у поділах Польщі. Підпорядкування Росією Грузії та Казахстану

У другій половині XVIII ст. ослаблена Польська держава стала об'єктом втручання її могутніх сусідів — Австрії, Пруссії та Росії.

У 1772 р. ці держави здійснили перший поділ Польщі. Галичина відійшла до Австрії, Східна Білорусія — до Росії, Західна Пруссія — до Прусського королівства. За другим поділом Польщі 1793 р. Правобережна Україна відійшла до Росії. Третій поділ Польщі стався 1795 p.: Росія отримала Західну Білорусію, Західну Волинь, Литву й Курляндію; Австрія — Краківську, Сандомирську та Люблінську області, а Пруссія — інші землі включно з Варшавою. У результаті трьох поділів державну самостійність Польщі було ліквідовано. Більшу частину її земель отримала Росія.

Ослаблення Османської імперії внаслідок російсько-турецьких війн дало змогу Росії активізувати свою діяльність у Закавказзі. Росія допомагала грузинам, вірменам, азербайджанцям у боротьбі проти Ірану та Османської імперії, аби самій закріпитися в цьому регіоні. Важливим кроком стало підписання 24 липня 1783 р. Георгіївського трактату між Росією та царем об'єднаної Східної Грузії Іраклієм II. Згідно з цією угодою Грузія визнавала владу Росії. Обидві сторони у разі нападу на одну з них зобов'язувалися надавати допомогу. Росія залишала за Грузією право вести самостійну зовнішню політику і гарантувала своє невтручання в її внутрішні справи.

У XVIII ст. розпочався процес приєднання до Російської імперії Казахстану. Казахське ханство утворилося наприкінці XV ст. Воно поділялося на три жузи (орди): Малий (Молодший), Середній і Великий (Старий). На початку XVIII ст. становище казахів погіршилося через вторгнення ойратів — західних монголів. Це стало основною причиною прийняття казахами російського підданства.

Після приєднання царський уряд розпочав політику обмеження влади місцевої знаті і поширення загальноімперських порядків та установ на території Казахстану. Це викликало хвилю народного обурення, яке вилилося у повстання під керівництвом Батира Срима (Срима Датова).

Повстання тривало з 1783 р. по 1797 р. Царський уряд пом'якшив свою політику і пішов на деякі поступки.

Великий (Старший) жуз до середини XIX ст. залежав від Кокандського і Хівинського ханств і був приєднаний до Російської імперії в 60-х pp. XIX ст. ` єю та Туреччиною. Росія здобула землі між Південним Бугом і Дністром. Туреччина відмовилася від своїх претензій на Крим і визнала його володінням Російської імперії. Король Швеції Густав III вирішив скористатися з того, що Росія воювала проти Туреччини, щоб повернути раніше втрачені землі. У 1788 р. шведська армія вторглася у Фінляндію, але зустріла сильний опір російських військ, які змусили її відступити. Наступного року російські армія і флот перейшли в наступ та оволоділи значною частиною Фінляндії. У 1790 р. головні події розгорнулися на морі. Шведський флот двічі атакував російський флот у районі Ревеля (Таллінна) та Червоної Гірки, але невдало. Після цих поразок Густав III запропонував мир — Росія прийняла його.

Російсько-шведська війна засвідчила слабкість Швеції та її неспроможність навіть за сприятливих умов вести боротьбу проти Росії.