Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ (XVI—КІНЕЦЬ XVIII СТ.)

Російська держава наприкінці XVII — у XVIII ст.

Російсько-турецькі війни 1768-1774 та 1787-1791 pp. Російсько-шведська війна 1788-1790 pp.

Першу російсько-турецьку війну за часів Катерини II розв'язала Туреччина.

Восени 1768 р. війська кримського хана спустошили деякі райони України. Під ударами російських військ кримчаки відступили, захопивши велику здобич. Наступного року воєнні дії розгорнулись у Причорноморських стелах, на Балканах і Кавказі. У 1769 р. російська армія на чолі з полководцем Петром Рум'янцевим розгромила турків під Хотином і зайняла Хотин, Ясси, Бухарест, Таганрог. У 1770 р. російські війська здобули три перемоги: дві на суходолі (біля Ларги й Кагулу) та одну на морі (в Чесменській бухті).

У 1774 р. війна скінчилася вигідним для Росії Кючук-Кайнарджійським миром (укладено в болгарському селищі Кючук-Кайнарджі). До Росії відійшли території між Бугом і Дніпром включно з морським узбережжям, фортеці у Криму — Керч і Єнікале, а також землі до Кубані. Крим і Кубань стали незалежними від Туреччини. Росія здобула право контролю за ситуацією в дунайських князівствах Молдавія та Валахія, що були на той час васалами Туреччини. Російські судна могли тепер вільно плавати Чорним морем. Зазнавши поразки, Туреччина почала готуватися до нової війни проти Росії. Оскільки більша частина північного узбережжя Чорного моря залишалася в руках Туреччини, уряд Катерини II також не вважав конфлікт вичерпаним.

Воєнні дії знову розпочала Туреччина, за якою стояли Англія та Франція. Турецький флот із десантом підійшов до одного з головних пунктів російської оборони Причорномор'я — Кінбурна, гарнізоном якого командував Олександр Суворов. Бій 1 жовтня 1787 р. закінчився майже цілковитим знищенням турецького десанту.

Російські війська 1788 р. штурмом оволоділи сильною турецькою фортецею Очаків. У цій та інших операціях успішно діяв щойно створений Чорноморський флот під командуванням адмірала Ушакова.

У 1789 р. біля річки Римнік (притоки Дунаю) об'єднаний російсько-австрійський корпус (7 тис. росіян під орудою О. Суворова і 18 тис. австрійців) перепинив шлях 100-тисячній турецькій армії та 11 вересня здобув блискучу перемогу. А в грудні 1790 р. О. Суворов і керовані ним війська захопили турецьку фортецю Ізмаїл у гирлі Дунаю.

Здобуття Ізмаїла та перемоги на морі вирішили долю війни.

У 1791 р. в Яссах було укладено мирний договір між Росією та Туреччиною. Росія здобула землі між Південним Бугом і Дністром. Туреччина відмовилася від своїх претензій на Крим і визнала його володінням Російської імперії. Король Швеції Густав III вирішив скористатися з того, що Росія воювала проти Туреччини, щоб повернути раніше втрачені землі. У 1788 р. шведська армія вторглася у Фінляндію, але зустріла сильний опір російських військ, які змусили її відступити. Наступного року російські армія і флот перейшли в наступ та оволоділи значною частиною Фінляндії. У 1790 р. головні події розгорнулися на морі. Шведський флот двічі атакував російський флот у районі Ревеля (Таллінна) та Червоної Гірки, але невдало. Після цих поразок Густав III запропонував мир — Росія прийняла його.

Російсько-шведська війна засвідчила слабкість Швеції та її неспроможність навіть за сприятливих умов вести боротьбу проти Росії.