Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

НОВА ІСТОРІЯ (XVI—КІНЕЦЬ XVIII СТ.)

Російська держава наприкінці XVII — у XVIII ст.

Селянська війна під проводом О. Пугачева

Посилення кріпосного гніту і свавілля землевласників спричинили хвилю народних повстань.

Одним з найбільших виявів соціального незадоволення в другій половині XVIII ст. стала селянська війна 1773-1775 pp. під проводом донського козака Омеляна Пугачева (1742-1775). Повстання охопило величезну територію — Південний та Середній Урал, Західний Сибір, Башкирію, Пермський край, Прикам'я, Поволжя та Дон.

У вересні 1773 p., діставшись прикордонної річки Яїк, О. Пугачов взяв собі ім'я імператора Петра III і схилив на свій бік місцевих козаків. Під знамена повстанців звідусіль прибували селяни, козаки, робітні люди уральських заводів. До них приєднувались і групи башкирів, татар, калмиків, які потерпали від подвійного гніту — місцевих князьків і царської адміністрації. Тим часом О. Пугачов підступив до стін фортеці Оренбург і розпочав її облогу. Та навесні 1774 р. повстанців розгромило царське військо. Загони Пугачова перемістилися з Оренбурзьких степів на Урал.

Витіснена царським військом з Уралу, армія О. Пугачова з'явилася в Поволжі. У липні 1774 р. повстанці атакували Казань та оволоділи містом (Кремль залишився в руках урядових військ). Проте й тут повстанці незабаром зазнали поразки. Із загоном у кількасот відчайдухів О. Пугачов переправився на правий берег Волги, де більшість населення складали кріпаки. Повстання охопило сотні поселень, запалали поміщицькі маєтки. У той час О. Пугачов видавав гучні накази й маніфести.

Військо Пугачова рухалося на південь, у Донщину, з надією на підтримку донських козаків. Восени 1774 р. поблизу Чорного Яру на Волзі відбулася нова битва з царською армією. Загони О. Пугачова було розбито, а самого ватажка схоплено й передано урядові.

10 січня 1775 р. О. Пугачова та інших керівників повстання стратили в Москві.

Уряд жорстоко розправився з учасниками селянської війни. Тисячі повстанців було закатовано, у містах і селах стояли сотні шибениць, пливли вони й на плотах униз Волгою.