Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ (XVI—КІНЕЦЬ XVIII СТ.)

Російська держава наприкінці XVII — у XVIII ст.

Царювання Єлизавети Петрівни

Після вступу Єлизавети на престол верховна влада монархії нарешті стабілізувалась. Імператриця проголосила вірність заповітам Петра І, що сприяло її популярності.

За 20 років правління Єлизавети було відновлено керівну роль Сенату, органи міського самоврядування — магістрати, створені ще за Петра І, скорочено число іноземців при дворі та службовців.

Водночас Єлизавета здійснила низку заходів, спрямованих на зміцнення становища дворянства. Так, поміщикам дозволялося збирати подушне, продавати своїх селян у рекрути. У 1760 р. було видано указ, який дозволяв поміщикам без втручання органів влади і суду засилати селян у Сибір.

Своїм наступником Єлизавета зробила Карла-Петра Ульріха, внука Петра І і Карла XII. Він правив Російською імперією під іменем Петра ІІІ (1761-1762). За його короткого правління було видано закони, що їх потвердили його наступники. Так, він видав указ про перехід церковних земель до держави, послабив гоніння на старообрядців. Найважливішим став Маніфест про вільності дворянства, який скасовував для дворян обов'язкову службу. Петра III було усунуто від влади у результаті останнього у XVIII ст. двірцевого перевороту.