Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ (XVI—КІНЕЦЬ XVIII СТ.)

Російська держава наприкінці XVII — у XVIII ст.

Зміни в культурі та освіті

Петро І розумів, що для подолання культурної відсталості Росії слід, насамперед, змінити світогляд підлеглих.

Наприкінці XVII ст. дворянських підлітків почали відправляти на навчання за кордон. Після повернення спеціалісти (інженери, архітектори, кораблебудівники тощо) отримували чини, посідали відповідні місця в суспільстві, допомагали цареві-реформатору «європеїзувати» своїх земляків. Цар дбав про те, щоб дворяни засвоювали гарні манери, вміли фехтувати, їздити верхи, танцювати, вільно спілкуватися іноземними мовами.

Для отримання таких знань і вмінь необхідні були школи світського типу. Варто зазначити, що на той час освіта набувалася винятково в домашніх умовах, та й обмежувалася вона лише грамотою і лічбою. У першій чверті XVII ст. виникла мережа загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладів, організованих коштом державної скарбниці. Відкривалися перші друкарні, в яких з'являлися книги світського характеру. Почали виходити газети. Відчинили двері перші публічні бібліотеки.

У 1714 р. в Петербурзі було створено Кунсткамеру — перший природничий музей в Росії. Розвиток наукових знань заклав підвалини для заснування Академії наук. її відкриття відбулося вже після смерті Петра І, наприкінці 1725 р. Реформи царя порушили патріархальний устрій суспільства. У першій чверті XVIII ст. в межах однієї країни виокремилися дві соціально-культурні групи населення: менша (правляча) дбала про державні інтереси та орієнтувалася на Європу, більша — зберігала вірність традиційній московській старовині.