Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ (XVI—КІНЕЦЬ XVIII СТ.)

Російська держава наприкінці XVII — у XVIII ст.

Реформи державного управління

Одними з найважливіших нововведень царя Петра І стали реформи в системі управління державою.

Замість Боярської думи у 1711 р. було створено Сенат — вищий державний орган, підпорядкований цареві. Запровадження посади генерал-прокурора зі штатом чиновників на місцях посилило нагляд верховної влади за діяльністю всіх ланок державного апарату. Петро І називав генерал-прокурора «государевим оком».

У 1718-1720 pp. остаточно ліквідовано мережу колишніх урядових установ — приказів. Замість них Петро І організував колегії. Перевагою їх було те, що вони опікувалися конкретними ділянками державного управління й поширювали свою діяльність на всю територію країни. Колегію уособлював президент, при ньому були радники та інші службові особи. Для нових центральних установ було характерне і спільне (колегіальне) обговорення поточних справ.

Порядок роботи Сенату і колегій, взаємини між ними, обов'язки чиновників, оформлення і провадження справ — усе набуло суворої системи і було закріплене в законодавстві виданням особливих інструкцій та «генерального регламенту». Реформи Петра І поширилися й на місцеве управління. У 1708 р. вийшов указ, за яким запроваджувався губернський поділ держави.

Серйозні зміни стались у становищі церкви. Коли помер патріарх Адріан (1700), цар не дозволив обрати нового патріарха. У 1721 р. було видано указ, за яким створено Духовну колегію, або Синод, на чолі зі світською особою. Підпорядкування церкви державі, її перетворення у частину державного апарату стало важливим аспектом зміцнення самодержавної влади царя. Така політика уряду, звісна річ, викликала надзвичайне незадоволення духовенства.

Важливу роль у становленні Російської імперії відіграла поява 1722 р. «Табеля про ранги», що визначав систему чинів і порядок просування на державній службі — військовій і цивільній. Принцип знатності походження, який колись забезпечував високе службове становище незалежно від обдарування і заслуг, тепер замінили принципом особистої вислуги. Без проходження служби навіть діти знатних вельмож не могли отримати чинів.