Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Еллінізм

Піднесення Македонії

Протистояння Афін і Спарти вилилося у війну між ними, що тривала майже 30 років. Спочатку удача була на боці афінян, але згодом перемогла Спарта. Спартанці панували в Елладі з властивою їм нещадністю і жорстокістю. Усюди знищувалися демократичні порядки і встановлювався олігархічний спосіб правління.

Проти Спарти виступили жителі області Беотія, які у військовому мистецтві мало чим поступалися спартанцям, але були культурним народом, а їхнє головне місто Фіви славилося музикантами і поетами.

5 серпня 371 р. до н.е. поблизу селища Левктри відбувся вирішальний бій беотійців і спартанців. На подив усієї Греції, перемогли беотійці, і їхнього полководця Епамінонда відразу ж було визнано видатним.

Після першого успіху він ще двічі здійснив переможні походи в Лаконію і звільнив від спартанців Месенію. У результаті Спарта втратила першість навіть у Пелопоннесі, і її епоха закінчилася назавжди. Протягом наступних 20 років лідером у Греції були Фіви. Однак після загибелі в міжусобицях Епамінонда і його товариша Пелопіда, разом з яким він воював проти спартанців, а потім керував Фівами, фіванці вже не здобували значних перемог.

Тим часом на півночі Балканського півострова зміцніла маленька гірська країна — Македонія.

Розумний енергійний цар Філіпп задумав підкорити та об'єднати Грецію, щоб потім вирушити в похід на Персію і помститися за пограбування Еллади в 480 р. до н.е. Для цього він створив велику і боєздатну армію (30 тис. піхоти і 3 тис. кінноти). Македонська кіннота набиралася зі знаті, а піхота—з пастухів і хліборобів.

Філіпп придумав новий бойовий порядок важкої піхоти — македонську фалангу. Вона складалася з 16 рядів, а не з 8, як грецька. У бою піхотинці перших шести рядів клали списа на плечі передніх воїнів. Кожен воїн першого ряду був захищений шістьма рядами спрямованих на ворога списів. З флангів фаланга прикривалася кінними загонами. Крім кінноти і важкої піхоти, в армії була і легкоозброєна піхота, яка рухалась попереду фаланги, зав'язувала бій і руйнувала бойові ряди ворога. Армія Філіппа мала метальні знаряддя, за допомогою яких у противника кидали каміння, колоди і великі стріли. Нововведенням військової техніки були важкі облогові вежі. Але цар Філіпп любив з насмішкою повторювати, що навіть найнеприступнішу фортецю може взяти віслюк, навантажений золотом.

Кампанія з підкорення Греції почалася для Філіппа успішно. У різних містах Еллади він мав своїх союзників і однодумців. Так, мешканець Афін, письменник Ісократ вважав за необхідне добровільне підпорядкування Філіппові. Він закликав македонського царя об'єднати всіх еллінів і разом з ними вирушити у похід проти персів.

Але були і противники Македонії. Одним із найнепримиренніших був оратор Демосфен. Роз'їжджаючи по Греції і виголошуючи гнівні промови («філіппіки») проти македонського царя, він згуртував для боротьби майже всі поліси.

Ораторську майстерність Демосфен опановував із дитячого віку. Це було непросто. Народжений у скромній родині зброяра, він не вирізнявся міцним здоров'ям, мав слабкий голос і не міг мріяти про військову кар'єру. Хлопчиком він почув виступи ораторів у суді і назавжди зробив свій життєвий вибір. Забувши про дитячі ігри, Демосфен цілком віддався науці красномовства. Нечітку вимову він здолав, вкладаючи в рот камінці і читаючи напам'ять уривки з поем.

Одна з найвідоміших в історії Греції битв — між афінянами і Філіппом — відбулася біля беотійського міста Херонея в серпні 338 р. до н.е. Афіняни та їхні союзники зазнали цілковитої поразки. Перелом у хід битви вніс 18-літній македонський царевич Александр, який розгромив загін непереможних фіванців. Після перемоги Філіпп улаштував бенкет прямо на бойовищі, серед неприбраних тіл.

Розумний Філіпп організував новий Еллінський союз, до якого увійшли грецькі поліси, і став його главою, тобто лише військовим проводирем. Але оскільки негайно почалася підготовка походу македонців і греків на персів, то й політична влада фактично опинилася в руках Філіппа. Втілити в життя свій задум він не встиг — через два роки після битви під Херонеєю був убитий одним із наближених. Новим царем військо проголосило юного Александра. Він вирішив продовжити справу свого батька і здійснити похід в Азію.

Александр Македонський народився у 355 р. до н.е. Його батько довірив виховання сина суворому воїнові Леоніду. Вихователь не жалів юного царевича, привчаючи його стійко терпіти негаразди, виховував з нього загартованого, витривалого воїна. І вихованець помітно виділявся серед своїх однолітків силою і спритністю. Подарувавши Александров! коня, захоплений батько сказав: «Сину мій, пошукай царство для себе; Македонія для тебе занадто мала». Кінь, названий Буцефалом (бик), став вірним супутником царя в його походах. Коли хлопцю виповнилося 13 років, батько, прагнучи дати сину різнобічну освіту, запросив для нього вчителя — грецького вченого і філософа Арістотеля.