Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Розквіт Стародавньої Греції

Місто Афіни. Тріумф грецької культури

Слава про Афіни як про одне з найкрасивіших міст світу притягувала до нього безліч іноземців.

Особливо славились Афіни гончарським і художнім мистецтвом. Майстри, що жили в міському районі Керамік, вміли створювати чудові розписані вази, секрет виробництва яких нині втрачено.

У VI ст. до н.е. вази прикрашали чорнофігурним малюнком: по червонуватій глині художник наносив фігури чорним лаком. Пізніше робили навпаки: для фігур зберігали природний червонуватий колір глини, а лаком покривали іншу поверхню вази, тому їх називали червонофігурними.

Афіни були забудовані таким чином, що їхнім центром стала площа — агора, на якій відбувалася і ринкова торгівля. Одну з частин агори займали урядові будинки.

Афіни захоплювали своєю архітектурою і творами скульптури. На вершині Акрополя — пагорба з крутими і стрімчастими схилами — знаходилися храм богині Афіни —Парфенон і бронзова статуя богині, яку створив геніальний скульптор Фідій. На тому місці Акрополя, де, згідно з міфом, сперечалися між собою Афіна і Посейдон, було побудовано храм Ерехтейон. В одному з його портиків замість звичайних колон стояли кам'яні фігури юних дівчат. Поруч росло старе маслинове дерево, що з'явилося, як вірили греки, зі списа богині Афіни.

Дуже любили афіняни скульптури атлетів. Визнаними майстрами були скульптори Мирон і Поліклет.

Афінські громадяни вирізнялися високою культурою і дітей своїх намагалися виховати культурними, фізично досконалими людьми. Так, хлопчика із заможної родини в сім років передавали до раба-педагога (у перекладі з грец. —«супроводжувач дитини»). Педагог щодня водив його до школи, носив письмові приладдя і музичні інструменти.

Молодші учні вчилися писати на дощечках, покритих воском. Літери витискували гострим кінцем металевої або кістяної палички, що мала назву стиль. Старші учні поряд із дощечкою і стилем користувалися під час письма на папірусі і очеретяним пером.

У школах навчали читати і писати, співати, малювати. Прищеплювали любов до літератури, віршів Гомера та інших поетів. Афіняни стверджували, що без любові до музики не можна стати справжньою людиною, тому діти училися грати на флейті й інших інструментах, опановували мистецтво хорового співу.

Для дівчат шкіл не було. Мати передавала донькам ті знання, якими володіла сама. Дівчат учили грамоті, співу, танцям, а головне — домашньому господарству.

З дванадцяти років у хлопчиків починалися заняття у спортивній школі — палестрі (від «пале» — боротьба).

Дорослі афіняни, що бажали продовжувати заняття гімнастикою, відвідували одну з трьох афінських гімнасій. Гімнасії мали площадки для вправ атлетів, басейни, роздягальні, приміщення для відпочинку і приятельських бесід.

Крім того, у гімнасіях виступали відомі вчені. Вони викладали свої погляди на будову Всесвіту, пропонували плани створення зразкової держави, управляти якою будуть високоосвічені люди, учені. Вони навчали красномовству (ораторству) — умінню виступати з промовами у народних зборах і судах.

Греки любили видовища, тому театр був у них у великій пошані. Театр (у перекладі з грец. — «видовище») виник у Греції понад 2,5 тис. років тому. Його зародження пов'язане зі святами на честь бога Діоніса—заступника виноробів. Пізніше поети почали складати для театру п'єси, а будівельники будувати для вистав приміщення. Такі приміщення з'явилися майже в усіх містах Греції і, зрозуміло, — в Афінах. Грецькі театри розташовувалися під відкритим небом на схилах пагорбів і вміщували тисячі глядачів. Будинок театру складався з трьох частин: місця для глядачів, оркестри — круглої або напівкруглої площадки, на якій виступали актори та хор, і скене—стіни, до якої прикріплювали декорації — розмальовані дошки або полотнища. У грецькому театрі ставили трагедії і комедії.