ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Розквіт Стародавньої Греції

Розквіт Афінської демократії

Після розгрому греками персів знову загострилося суперництво між Афінами і Спартою. Раніше для боротьби з персами Афіни створили військовий союз приморських грецьких держав (близько 250), в якому відігравали провідну роль, тому союз називали Афінським морським союзом. Після закінчення війни союз не розпався. Між ним і створеним Спартою Пелопоннеським союзом почалася боротьба за панування в Елладі.

Через 20 років після Саламінської битви в Афінах відбулися важливі зміни. Народ відібрав в ареопагу право нагляду за постановами народних зборів і обмежив його судову владу. У V ст. до н. е. в Афінах утвердилася повна демократія — влада перейшла до народних зборів (еклесії) ї народного суду (геліеї).

Найвищого розквіту афінська демократія досягла в середині V ст. до н. е., коли вождем демосу став знатний афінянин Перікл. Афінські громадяни обирали його першим стратегом 14 разів підряд (444-431 pp. до н. е.). Народні збори голосували за всі пропозиції Перікла. Таким чином, він правив державою, не маючи ніяких надзвичайних повноважень, спираючись тільки на довіру і повагу афінян.

У народних зборах брали участь тільки громадяни-чоловіки, яким виповнилося двадцять років. Для вирішення державних справ вони збиралися 3-4 рази на місяць.

Народні збори обирали першого стратега терміном на один рік. Він керував військом і флотом, відав зносинами Афін з іншими державами. Збори оголошували війну, затверджували мирні договори, приймали закони, розпоряджалися скарбницею і підтримували витрати стратегів.

В Афінах, крім стратегів, існувало багато інших посад, обіймати які було почесним правом афінян: ніякої плати за це спочатку не передбачалося. Виконуючи бажання демосу, Перікл запропонував прийняти закон, за якими громадянам, обраним на посаду, за кожен день служби платили б гроші зі скарбниці. Пропозиція Перікла стала законом. Вперше в історії було введено плату за державну службу.

За Перікла відбудовано порт Пірей, шлях з якого до Афін захищали шестикілометрові кам'яні стіни. Розміщений у гаванях Пірея афінський флот був найбільшим в Елладі і нараховував 400 трієр. Служити на них могли тільки афінські громадяни, тобто корінні афіняни, в яких як батько, так і мати були громадянами.

Пірей став важливим центром торгівлі і приносив істотний прибуток афінській скарбниці. Перед розвантаженням корабля купець, що привіз товари, платив податок за право торгувати в Афінах.

З Афін вивозили на продаж оливкове масло і виноградне вино, чудові вази з глини, мармурові статуї, вироби зі срібла. Серед купців було чимало переселенців з інших міст, які постійно проживали в Афінах. Переселенці розмовляли грецькою мовою, одягалися так само, як і інші афіняни, шанували тих самих богів, але повинні були платити податок у скарбницю за одне тільки право жити в Афінській державі. Громадяни такого податку не платили.