НОВА ІСТОРІЯ (XVI—КІНЕЦЬ XVIII СТ.)
Польща в XVI — 1-ій половині XVII ст.

Магнати, шляхта і селяни

Основними суспільними верствами тогочасної Польщі були феодали — магнати і шляхта, залежні селяни та міщани.

Магнати — великі землевласники, що походили з давніх родів — Радзивіллів, Острозьких, Конецпольських, Ходкевичів та ін. Вони володіли значними земельними ділянками, десятками сіл і містечок. Третина сіл у Польщі належала магнатам. Великі володіння мали вони й на українських землях. Так, князі Острозькі отримували щорічно майже 1 млн злотих прибутку від своїх 100 міст і замків, 1300 сіл в Україні.

Фінансова могутність давала магнатам змогу впливати на внутрішню та зовнішню політику Польщі.

Шляхтичі —дрібнопомісне дворянство —володіли одним-двома селами, а то й половиною села. Після приєднання українських земель до Польщі дрібна та середня шляхта почала захоплювати родючі землі України. Деякі шляхтичі саме завдяки загарбаним українським землям перетворились у великих магнатів — Замойських, Любомирських, Потоцьких. Переважна більшість дрібної шляхти підтримувала когось із магнатів. З допомогою шляхти магнати домагалися від короля прийняття вигідних їм рішень.

Селяни в Польщі знаходились у кріпосній залежності від магнатів і шляхти; у XVI ст. їхнє становище значно погіршилося — вони втратили будь-які особисті та юридичні права.

Міщани залежали від політики, яку здійснювали магнати і шляхта. Рішенням сейму 1565 р. польским купцям заборонили вивозити товари за кордон—на це мала право лише шляхта і магнати. Шляхта диктувала ціни на товари у містах, обмежувала право міщан обіймати державні посади. Така політика суттєво послаблювала роль міст у житті Польщі.