НОВА ІСТОРІЯ (XVI—КІНЕЦЬ XVIII СТ.)
Московська держава в XVI - XVII ст.

Від Лжедмитрія І до початку правління Романових

Лжедмитрій спирався на допомогу польських магнатів, які сподівалися розширити з його допомогою свій вплив на Московію. Зібравши в Україні 4-тисячну армію, більшу частину якої складали козаки, він вирушив на Москву. Дорогою до його війська приєднувалися ті, хто вірив, що Лжедмитрій був омріяним «добрим царем», який мав захистити своїх підданих. Саме завдяки підтримці запорозьких козаків Лжедмитрію І поталанило захопити Москву і сісти на престолі під ім'ям Дмитрія Івановича, царя і великого князя всієї Русі. Проте царював він недовго.

Невдоволені правлінням Лжедмитрія І бояри на чолі з Василієм Шуйським вдалися до змови. В ніч на 16 травня 1606 р. вони таємно випустили з московських в'язниць карних злочинців і роздали їм зброю. У результаті бунту Лжедмитрія І було вбито.

На черговому земському соборі новим царем обрали боярина Василія Шуйського (1601 -1610). Проте він не тільки не зумів припинити громадянської війни, а й своїми діями погіршив ситуацію в країні. Невдоволені політикою В. Шуйського козаки, дворяни та селяни об'єдналися навколо «воєводи царевича Дмитрія» Івана Болотникова, який вирушив із загонами на Москву. Повстанці спробували захопити місто, але зазнали поразки. Шуйський жорстоко розправився з ними. Сотні повстанців було втоплено; самого Болотникова спершу осліпили, а потім також втопили.

Ще не закінчилася боротьба Шуйського проти повстанців, як на Брянщині з'явився молодик, котрий заявив, що він є царем Дмитрієм, який дивом урятувався від змовників у Москві. Ким був новий самозванець, невідомо.

У січні 1608 р. Лжедмитрій II рушив на Москву. Московська держава виявилася розколотою: одні визнавали Василя Шуйського, інші — самозванця. Громадянська війна між їхніми прихильниками розгорілася з новою силою. Взяти Москву Лжедмитрій II не зміг і влаштував у московському селі Тушино щось на зразок другої столиці держави. Цар Василій Шуйський, зрозумівши, що самозванця не подолає, прикликав до Московії шведів. Польський король Сигізмунд III, який у той час воював проти Швеції, побачив у цьому посилення свого ворога і сам вторгся в Московію. У складі війська Сигізмунда III було 40 тис. запорозьких козаків. У розгромі московських військ Сигізмундом III біля Клушина та оволодінні ним престолом козаки відіграли провідну роль.

Після поразки група бояр склала змову проти Василія Шуйського і змусила його зректися влади. До обрання нового царя країною повинна була правити Боярська дума з семи осіб, яку народ назвав «Семибоярщиною». А втім, по деякім часі бояри вирішили, що краще «...государичу (Владиславу, сину Сигізмунда III. — Авт.) служити, ніж від своїх холопів битими бути». Вони підписали угоду з поляками і відчинили їм брами Москви. Одночасно із захопленням Москви поляками північ країни окупували шведи. Перед Московською державою постала загроза втрати незалежності.

На боротьбу проти інтервентів піднявся народ Московської держави — розпочався третій період кризи —національно-визвольний (1610-1613). Створювалися загони народного ополчення. До першого приєдналася більшість дворян і козаків, які раніше підтримували Лжедмитрія II. Сталося це внаслідок убивства у 1610 р. другого самозванця і розпаду тушинського війська. Метою ополченців було звільнення Москви від поляків і відновлення православної монархії, проте їхня спроба закінчилася поразкою. Восени 1611 р. за ініціативою земського старости К. Мініна і князя Д. Пожарського у Нижньому Новгороді було створено друге ополчення. У серпні 1612 р. воно підійшло до Москви і, зламавши опір польських військ, у жовтні 1612 р. визволило столицю держави від інтервентів.

Отже, за Смутних часів долю Московської держави вирішив своїми рішучими діями її народ.