НОВА ІСТОРІЯ (XVI—КІНЕЦЬ XVIII СТ.)
Московська держава в XVI - XVII ст.

Опричнина

У 1558 р. цар Іван IV розпочав Лівонську війну за вихід до Балтійського моря. Одначе після перших перемог московські війська почали відступати, з полководець князь А. Курбський перейшов на бік ворога. Розлючений цар Іван IV, якого називали Грозним, усюди вбачав зраду, карав винних і невинних.

З 1564 р. у Московському царстві встановилася опричнина —система заходів, спрямована на зміцнення царської влади. Суть опричнини у тому, що Іван IV Грозний, налякавши мешканців Москви своїм несподіваним відбуттям до Олександровської слободи, вдався до масових репресій, страт, земельних конфіскацій, придушуючи опір тих, хто заважав його необмеженій владі.

Цар отримував у володіння частину земель — опричнину, решта земель — земщина — належала боярам. Опричнина постійно зростала за рахунок приєднання нових земель земщини. Лише в Москві Іван Грозний стратив 120 бояр і навіть митрополита. Така ж доля спіткала й міста Новгород, Клин, Твер. Дуже багато людей у поведінці царя в роки опричнини вбачали ознаки психічної хвороби.

У 1577 р. він заборонив опричнину, стратив багатьох опричників і навіть не дозволяв про неї згадувати. Одначе цареві опричнина принесла значну користь. Завдяки їй Іван Грозний посилив свою владу, остаточно знищив боярську опозицію.