Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Розквіт Стародавньої Греції

Утворення Афінської держави

Після дорійської навали землі Еллади на багато десятиліть занепали. Однак поступово люди поверталися на колись обжиті місця. Виникали і нові поселення, які з часом розросталися в міста.

Кожне місто вважало себе самостійною державою-полісом (села, садиби багатих землевласників, ячмінні і пшеничні поля, пасовища, маслинові гаї і виноградники). Центром міста-поліса був не царський палац, як за часів ахейської Греції, а торгова площа — агора. Греки оточували свої міста кам'яними стінами.

Найзначнішими тогочасними містами були Афіни, Спарта, Коринф, Мілет. Між сусідніми полісами часто виникали конфлікти, що іноді призводили до війн.

У полісах активно розвивалися ремесла і торгівля. Грецькі ковалі освоїли залізо й у достатній кількості постачали селян і воїнів міцними і недорогими залізними виробами.

У VIII ст. до н. е. купці завезли в Грецію з Фінікії нову писемність. Оскільки вона містила знаки тільки для позначення приголосних звуків, греки додали до них голосні. Так з'явився грецький алфавіт, що містить 24 літери. Від грецького походять усі європейські алфавіти, у тому числі кирилиця, якою користуємося ми.

У VII ст. до н.е. завдяки купцям греки запозичили в багатої золотом Лідії новий винахід —металеву монету. Основну монету греків називали драхмою, виготовляли її зі срібла; дрібну —лептою. А найбільшою грошовою одиницею став талант (срібний грецький талант важив приблизно 26 кг).

У Середній Греції знаходиться область Аттика. її головним містом були Афіни.

Афінське ремісництво славилося майстрами з обробки бронзи та заліза, зодчими, гончарями. Життєво важливою була для Афін морська торгівля, оскільки в гористій Аттиці вирощували мало зерна, а потреба в хлібі зростала, і його завозили морем з Єгипту і Причорномор'я.

Афінські селяни вирощували маслинові дерева, а на схилах гір — виноград. Плоди маслинових дерев — оливки (ми називаємо їх ще й маслинами) — їли свіжими, солоними чи вимоченими в оцті. Кращі сорти маслинового масла йшли в їжу, гірші — на освітлення. Маслиновим маслом змазували опіки, воно входило до складу ліків. З виноградного соку робили вино. Греки не пили його чистим, а розбавляли водою (1 до 10).

Влада в Афінах належала знаті. Містом управляла рада зі знатних людей (аристократів) — ареопаг. Він щорічно обирав із числа знатних і багатих афінян дев'ятьох правителів — архонтів: жерця, полководця, главу держави і шістьох суддів. Прості люди — як бідні, так і багаті, але незнатні, — називалися демосом, тобто народом, і попервах в управлінні полісом участі не брали.

Кращими землями володіли знатні люди. У неврожайний рік рядовому хліборобу доводилося брати зерно в борг або купляти за срібло у знатного сусіда. Тоді на його ділянці встановлювали особливий знак — борговий камінь. Якщо боржник не повертав у зазначений термін узяте, він ставав рабом.

Всевладдя знаті давало їй змогу всі суперечки вирішувати на свою користь, часто порушуючи навіть усталені звичаї. Це обурювало народ, який вимагав створення законів. У 621 р. до н.е. архонт Драконт, нарешті, склав писані закони, до яких, крім усталених звичаїв, додав ще й декілька своїх положень. За словами стародавніх греків, ці закони були «писані не чорнилом, а кров'ю». За всі злочини, включаючи і незначні, передбачалася смертна кара.

Проте, не зважаючи на жорстокість, закони Драконта відіграли й позитивну роль. Вони поклали край кровній помсті, оскільки всі справи вирішував суд, а також змусили поважати чужу власність.

Проте закони Драконта не розв'язали всіх проблем. Боротьба між демосом та аристократією тривала. На багатолюдних зборах ремісники, крамарі, хлібороби закликали скинути владу знатних і багатих і домогтися права самим керувати державою. Вони вимагали скасування боргового рабства і справедливого поділу землі.

У 594 р. до н.е. знать і демос спільно обрали архонтом Солона — мудреця, поета й оратора. Він установив нові закони. Вони були записані на дерев'яних дошках заввишки у ріст людини і виставлені для загального ознайомлення на міській площі.

Насамперед Солон скасував жорстокі закони Драконта, ліквідував старі борги хліборобів і назавжди заборонив боргове рабство. За борг бідняк відповідав тільки своїм майном. Якщо цього майна не вистачало, то самого боржника заборонялося перетворювати в раба. Солон розпорядився відпустити на волю всіх рабів-боржників. Тих, хто був проданий за море, він звелів розшукати і викупити за гроші держави. В Афінській державі залишилися тільки привізні раби-чужоземці.

Потім Солон розділив усіх афінських громадян на чотири розряди: найбагатших людей (командували флотом), просто заможних людей {служили в кінноті), середняків (гоплітів-піхотинців) і бідняків-фетів (служили матросами). Відтепер обов'язки залежали від розміру майна і прибутків. Для вирішення найважливіших державних справ скликалися народні збори, в яких брали участь усі вільні афіняни. Однак зберігався й ареопаг.

Вперше в історії Солон установив, що судді повинні обиратися з числа громадян незалежно від їхньої знатності і багатства. На судовому розгляді могли бути присутніми усі бажаючі. Головував, звичайно, архонт. Спочатку по черзі виступали обвинувач, обвинувачуваний і свідки. Вислухавши їх, судді приступали до таємного голосування. Кожен повинен був кинути у бронзову посудину один із двох камінчиків: чорний означав обвинувачення, білий — виправдання. Рішення суду визначалося за більшістю поданих голосів. Однак обвинувачуваний вважався виправданим і в тому випадку, якщо голоси розділялися порівну

Закони Солона заклали в Афінах основи демократії (у перекладі з грецької— «влада народу»).

Крім корінних афінян, у місті жили і вихідці з інших міст, яких називали метеками. Вони не мали тих прав, що афіняни. Дуже рідко — за особливі заслуги у справі захисту або прославлення Афін — їх визнавали повноправними громадянами.