ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Греція в II — на початку І тис. до н.е.

Поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея»

Після завершення Троянської війни ахейці повернулися додому, в Грецію, а у навколишніх селищах знайшли хто тимчасовий, а хто постійний притулок покалічені ветерани війни з обох воюючих сторін. Вони жебракували, заробляючи на прожиття виконанням пісень про події війни. Так склався цикл переказів про подвиги звитяжних героїв. Творча фантазія удосконалювала й змінювала тексти пісень, прикрашала події. Тепер уже розповідалося, що навіть боги брали участь у битвах. Кожен мандрівний співець, аед, складав свою пісню, а дехто з них об'єднував ці пісні у глави. Таких співаків називали рапсодами.

Через чотири століття, близько VIII ст. до н. е., всі балади та пісні про Троянську війну було об'єднано в один твір, який отримав назву «Іліада», а через деякий час створено ще одну поему, як продовження першої, — «Одіссею». Стародавні греки вважали, що їх автором був Гомер — сліпий мандрівний аед, родом з острова Хіос. У давнину за право вважатися батьківщиною Гомера сперечалися сім грецьких міст у Малій Азії.

Сучасні вчені не дійшли згоди щодо авторства поем. Дехто вважає, що Гомер — справжнє ім'я автора цих творів, їм заперечують ті, хто переконаний, що поеми створені мандрівними аедами, котрі об'єднали свої твори в один. Питання авторства «Іліади» та «Одіссеї» (т. зв. гомерівське питання) до сих пір не з'ясоване.

Як би там не було, ці величні твори мали значний вплив на подальший розвиток усієї культури Еллади. Грецькі поети наслідували урочистий, величний стиль Гомера. Скульптори й художники зображували богів такими, якими їх змалював Гомер. Недаремно у давнину існувала приказка: «Богів грекам дали Гомер та Гесіод» (Гесіод—грецький поет, який жив у VIII ст. до н. е.).

«Іліада» розповідає про останній, десятий, рік Троянської війни, коли відбулися найдраматичніші події. Найхоробріший воїн ахейців —Ахілл, посварившись з Агамемноном, відмовився від участі у битвах. Без нього та його війська ахейці значно поступалися силою троянцям. Вони зазнавали однієї поразки за іншою. В одній із битв, у двобої з Гектором — найхоробрішим з троянців, загинув друг Ахілла — Патрокл. Від тяжкої втрати Ахілл ледь не збожеволів. Щоб помститися за його смерть, він вступає у бій і вбиває Гектора. Прив'язавши до колісниці тіло ворога, тягне його у свій табір. Уночі до його намету потай приходить батько Гектора—троянський цар Пріам, який благає повернути тіло сина. Ахілл зглянувся на прохання царя і батька. Наступного дня троянці та ахейці ховали своїх героїв. На цьому «Іліада» закінчується.

«Одіссея» розповідає про мандри одного з учасників війни — Одіссея. Долаючи всілякі перешкоди та зазнаючи численних пригод, Одіссей прагне дістатися до рідної Ітаки, де його чекають дружина Пенелопа та син Телемак, який був ще немовлям, коли батько відправився на війну.

На острові циклопів Одіссей та його супутники спромоглися вислизнути з полону одноокого велетня — Поліфема, син Посейдона. Опинившись у його печері, мандрівники чекали смерті. Одіссею вдалося напоїти циклопа вином, і, коли той заснув, супутники Одіссея викололи йому єдине око й утекли.

Одіссей благополучно обминув острів сирен, що не вдавалося до нього жодному мандрівникові, бо сирени, дивні створіння з тілом птаха та головою жінки, своїм чарівним співом заманювали у пастку всіх, хто їх слухав. За порадою Одіссея його супутники заліпили вуха восковими кульками, а його самого прив'язали до щогли, щоб той міг почути чарівний спів. Так корабель без перешкод проминув острів, а Одіссей став єдиним зі смертних, кому вдалося почути спів сирен і зостатися живим. Багато небезпечних випробувань чекало ще на Одіссея, поки він дістався до рідної землі.

Поеми Гомера містять цінні відомості про різні сторони життя стародавніх греків у період від Троянської війни і до VIII ст. до н.е. Тому часи з XI по IXcm. do н.е. називають «гомерівським періодом». Ми дізнаємося з тексту поем, що стародавні греки мали досить розвинене скотарство, бо мірилом вартості у них була домашня худоба. Ремесло також було високо розвинутим і вважалося почесною справою, котрої не цуралися навіть царі. У Гомера згадуються численні види ремесел. Була у пошані і торгівля, але нею займалися переважно іноземні купці — фінікійці. На той час у греків уже існувало рабовласництво, але держава ще не утворилася. Родові та общинні відносини слабшали, населення об'єднувалось у сусідські общини.

Поеми Гомера залишаються не тільки високохудожніми літературними творами, але й цінними історичними джерелами.