НОВА ІСТОРІЯ (XVI—КІНЕЦЬ XVIII СТ.)
Початок реформації в Європі

Становище Німеччини на початку XVI ст.

Наприкінці XV — на початку XVI ст. Німеччина була складовою Священної Римської імперії, до назви якої тоді додавали слова «німецької нації». Окрім Німеччини, до неї входили землі сучасних Нідерландів, Бельгії, Австрії, Чехії, французької Бургундії, частина Італії та інші території.

Священна Римська імперія була політично роздробленою країною, що не мала ані єдиного центру, ані єдиного управління. Вона являла собою нестійке об'єднання міст, князівств і земель під владою імператора, обраного на зборах курфюрстів (князів-виборців). Уявлення про ступінь роздробленості країни може дати список запрошених на засідання рейхстагу—з'їзду представників станів імперії у 1521 р. Серед них були 7 курфюрстів, 50 архієпископів і єпископів, 83 абати найближчих монастирів, 24 світські князі, 145 графів, представники від 85 міст, що мали статус «імперських», а ще — численні володарі імперських рицарських маєтків, які не мали права особистого голосу в рейхстазі.

Починаючи з 1438 р. і до 1806 p., імператори обиралися з родини Габсбургів. У 1519 р. молодого іспанського короля Карла І Габсбурга обрали імператором Священної Римської імперії. В історію він увійшов як Карл К(1519-1556). Був володарем найбільшої за розмірами і водночас політично найслабшої імперії. Окремі частини цієї імперії провадили самостійну політику, не завжди рахуючись з імператором.

На початку XVI ст. в Німеччині більшість населення становило залежне селянство, що сплачувало податки землевласникам і церкві.

Однак поступово поширювалися ринкові відносини. Особливо багато нових підприємств було створено в гірничій промисловості. Появі нових мануфактур сприяв високий попит на їхню продукцію.

Значні зміни стались у торгівлі. Окремих купців, які продавали невеликі партії товарів на міських ринках, замінили великі компанії та сімейні торговельні фірми. Власниками найвідоміших сімейних торговельних фірм стали Фугтери, Вельзери, Менліхи. До них за позиками зверталися князі, яким постійно бракувало грошей. За ці позики вони надавали торговельним компаніям право на видобуток корисних копалин на своїх землях. Торговельні компанії вкладали прибутки в розвиток гірничої промисловості, одночасно сприяючи виникненню мануфактур.