НОВА ІСТОРІЯ (XVI—КІНЕЦЬ XVIII СТ.)
Великі географічні відкриття

Америка після великих географічних відкриттів

На відкриті землі Нового Світу ринули шукачі пригод і легкої наживи. Завойовані землі вони перетворювали в колонії—території, економічно та політично залежні від метрополії— країни, яка володіла колоніями.

Вогнем і мечем підкоряли іспанці нові землі. Така «політика» щодо індіанців призвела до катастрофічного зменшення чисельності місцевого населення. На 1630 р. у Центральній Америці зосталося лише 3% населення від тієї кількості, що жила там у доколумбову еру.

У тих індіанців, кому пощастило врятуватися, іспанці відбирали землі, а самих їх примушували працювати в копальнях з видобутку золота і срібла. Індіанці дедалі більше вимирали від непосильної праці, голоду, хвороб. Щоб замінити померлих на важких роботах, до Америки почали завозити чорношкірих рабів з Африки. За одного чорношкірого раба на невільницьких ринках Бразилії у XVI ст. платили у 15 разів більше, ніж за раба-індіанця. З тисяч рабів, яких захоплювали в Африці та везли на суднах через океан, виживало не більше половини, але й це забезпечувало торговцям «живим товаром» нечуваний зиск.

Мабуть, не дивно, що мільйони корінних мешканців Америки відмовилися святкувати 500-річчя її відкриття Колумбом. «Для нас, індіанців Америки, — кажуть вони, — взагалі не йдеться про «зустріч двох культур», — було вторгнення, відчуження наших територій та колоніальне поневолення».