Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Греція в II — на початку І тис. до н.е.

Міфи Стародавньої Греції

У культурі будь-якого народу зберігаються перекази, фантастичні оповіді, що віддавна передаються в усній формі від покоління до покоління. Стародавні греки також створили низку фантастичних оповідань —.міфів, оповідей про богів і героїв.

Міфи розповідали про створення світу й богів, про походження життя на Землі, появу людей. У них відбилося наївне розуміння давніми греками навколишнього світу і суспільства. Через них люди отримували і певні знання та норми поведінки. Міфи сприяли духовному розвитку греків і етапи однією з головних складових їхньої культури і мистецтва.

Значна частина міфів присвячена пригодам героїв — дітей богів і смертних людей. Окремим героям присвячено кілька розповідей, що склалися у цикли.

Цікавим є міф про життя Тесея, сина бога морів Посейдона. Тесей, досягши повноліття, подався в Афіни, де правив цар Егей, який вважався його батьком. По дорозі він зазнав багато пригод і успішно подолав неабиякі перешкоди. На той час Афіни перебували під владою могутньої Критської держави і сплачували їй тяжку данину — сім юнаків і сім найкрасивіших дівчат, яких на Криті віддавали на поїдання Мінотавру — чудовиську з тілом людини та бичачою головою. Мінотавр жив у лабіринті, із заплутаних коридорів і переходів якого неможливо було вибратися. Тесей добровільно згодився поїхати на Крит як майбутня жертва. Там у нього закохалася Аріадна — донька царя Міноса. Вона потай передала Тесеєві клубок ниток, за допомогою якого він мав знайти зворотний шлях з лабіринту, та меч, щоб здолати Мінотавра. Тесей увійшов у лабіринт, у тяжкому двобої вбив Мінотавра, а завдяки нитці Аріадни повернувся назад і з врятованими ним юнаками та дівчатами втік з Криту. Повертаючись додому, він забув підняти на своєму кораблі біле вітрило — знак, за яким цар Егей мав зрозуміти, що Тесей врятувався. Коли Егей дізнався, що корабель повертається додому з чорним вітрилом, він вирішив, що Тесей загинув. З відчаю кинувся він з високої кручі у море, яке відтоді називається Егейським.

Багато міфів присвячено синові Зевса та Алкмени Гераклу, якого шанували в усій Греції. Найбільш відомі оповідання про дванадцять подвигів Геракла. Колись Геракл у нападі насланого Герою божевілля вбив власних дітей. За це був покараний 12-річною службою в ароського царя Еврисфея і змушений був виконувати його примхи. Роблячи це, він убив немейського лева та еріманфського кабана, здолав у бою лернейську гідру, упіймав для царя керинейську лань, розчистив конюшні царя Авгія від гною, упіймав критського бика, знищив жахливих стимфачійських птахів, приборкав коней царя Діомеда, приніс золоті яблука із саду Гесперид та здолав триголового пса Цербера. Крім того, здобув для Адмети, дочки Еврисфея, пояс Іпполіти, цариці амазонок, та пригнав до Мікен корів велетня Геріона. Здійснивши 12 подвигів, Геракл впав жертвою підступної зради і після смерті був взятий на Олімп, де став одним із богів.

Цікавий і міф про пригоди аргонавтів, які під орудою Ясона на кораблі «Арго» попливли до берегів Колхіди, щоб здобути золоте руно — шкіру золотого барана.

Захоплюючим і водночас дуже ліричним є міф про Персея та Андромеду. Здолавши Медузу Горгону — жахливу потвору, від одного погляду на яку все живе кам'яніло, та відрубавши їй голову, Персей не використав цієї страшної зброї, щоб здобути владу над людьми. З її допомогою він перетворив на камінь морське чудовисько і врятував від смерті царівну Андромеду, яка згодом стала його дружиною.

Найтривалішим збройним зіткненням, яке вразило стародавній світ, був похід ахейців на Трою. Десять років тривала ця війна, що забрала життя багатьох героїв. Ахейці, які населяли Балканську Грецію, взяли в облогу місто Іліон (Трою) в Малій Азії. Міф розповідає, що причиною війни стала Єлена Прекрасна, жінка спартанського царя Менелая, яку викрав закоханий в неї Паріс, син троянського царя Пріама, відвізши до рідної Трої. З обох сторін у бойових діях брали участь боги — покровителі воїнів і героїв. На десятий рік війни за порадою одного з ахейських вождів, царя о. Ітака Одіссея, ахейці спорудили величезного дерев'яного коня, якого залишили на березі під стінами Трої, а самі удавано відступили, відпливши на кораблях подалі від берега. Троянці повірили у добрі наміри ворогів і завезли коня в місто. Вночі з нього вийшов захований там загін ахейців, перебив варту біля міської брами і відчинив її війську греків, що таємно повернулося з моря. Троя була захоплена і спалена. Переможці-ахейці з великою здобиччю відпливли додому, а нечисленні троянці, яким пощастило врятуватися, подалися мандрувати Азією та Середземним морем. Один з них — син царя Пріама Еней — після довгих поневірянь приплив до Італії. Як свідчить легенда, його нащадки через кілька століть заснували місто Рим.

Міф про Троянську війну розповідає про деякі реальні події, що відбувалися у ХІІІ-ХІІ ст. до н.е. Ця війна не була міфічною: як свідчать археологічні дослідження, ахейці справді напали на багату й квітучу Трою. Сильних і хоробрих ахейців приваблювали багатства торговельного міста, розташованого на перехресті караванних і морських шляхів. Історики вважають, що армія ахейців налічувала 100-135 тис. воїнів, а їхній флот складався з 1186 кораблів. У поході, вірогідно, брали участь майже всі правителі ахейців. Це була величезна воєнна експедиція з метою пограбування сусідів. Зібравши значні сили, ахейці розраховували на швидку перемогу. Але троянці мали неприступну фортецю і підтримку союзників. Бойові дії затягайся. Десятирічна війна виснажила сили ахейців. Ослаблені міста Балканської Греції виявилися нездатними чинити опір дорійцям, які через півстоліття напали на Елладу.