СЕРЕДНІ ВІКИ
Культура середньовічної Європи

Ґотична архітектура і скульптура

У XII-XV ст. в Західній Європі бурхливо зростали і розвивалися міста. Розквітав і новий архітектурний стиль, який згодом назвали готичним, а тоді він називався новою французькою манерою. У XII—XIII ст. у Франції провадилося таке бурхливе будівництво, що, за підрахунками вчених, на спорудження храмів було витрачено більше каменю, ніж у Стародавньому Єгипті. Серед будівель, споруджених у той час, і сьогодні вражають уяву собори в Реймсі та Ам'єні, Лані та Бове, Шартрі та Парижі. Фундаменти цих будівель закладалися на глибину до 10 метрів, а їхні вежі підносилися на висоту 40-поверхового будинку. Ці величні собори мали вмістити майже всіх мешканців міста того часу. Так, Ам'єнський собор вміщував до 10 000 вірян.

Найважливішими ознаками нового стилю були тонкі стіни, висока стрімка аркова стеля, великі вікна, прикрашені кольоровими вітражами.

Усього цього можна було досягти лише завдяки новій системі і техніці будівництва. Конструкція спиралася на несучий каркас, споруджений поза стінами собору. Це дозволило будівельникам споруджувати собори небаченої висоти з тонкими стінами і великими стрімчастими вікнами. Вертикалізація будівництва стала важливою особливістю готичного стилю.

Поява великих вікон дала поштовх до розквіту вітражів. У XIII ст. вони поширилися по всій Європі. Вітражі — це мозаїка з кольорового скла, яка за допомогою зв'язок (у середні віки використовували свинець) з'єднувалася в якусь композицію. Вітражі в католицьких храмах відтворювали біблійні сюжети і замінили розписи. Справжнім дивом залишаються вітражі собору Шартра. 173 вітражі площею 2000 кв. м, виготовлені у ХІІ-ХШ ст., яскраве цьому підтвердження.

Ще одним важливим елементом Готичного стилю є скульптура, яка ніби сповнює споруду рухом. У готичному храмі скульптура відігравала роль, з одного боку, архітектурної прикраси, а з іншого — енциклопедії знань та уявлень про світ середньовічної людини. Поряд зі скульптурами святих, ангелів, Ісуса Христа, Діви Марії, демонів з'явилися скульптури звичайних людей. Окрім того, усі скульптури набули людських рис і характеру. Так у надрах готичного стилю зародилися паростки зацікавлення людиною і світом, в якому вона живе. Цей нюанс розвивався вже за наступної епохи — Відродження.