Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Греція в II — на початку І тис. до н.е.

Природа та населення Стародавньої Греції

Греція розташована у східній частині Середземного моря на півдні Балканського півострова. Перші рільники з'явилися тут у V тисячолітті до н. е. Оскільки на Балканському півострові немає великих річок з родючими долинами, тут не змогли виникнути такі держави, як у Єгипті або Дворіччі. Місцеве населення тривалий час надавало перевагу скотарству перед рільництвом.

Племена, які заселяли Грецію, називали себе еллінами — нащадками легендарного царя Елліна, а свою країну — Елладою. Греки з племені Іона, внука Елліна, оселилися на заході Малої Азії, і місцевість, де вони жили, почали називати Іонією. Греками цей народ уперше назвали римляни, а територію, заселену греками, —Грецією.

Між Іонією і Балканським півостровом розкинулося Егейське море, береги якого порізані затишними бухтами. Воно — мілководне, з безліччю великих і малих островів, найбільшим з яких є острів Крит.

Багато островів, де мореплавець міг перечекати негоду, і спокійних бухт стали причиною швидкого розвитку судноплавства. Іншою причиною, що спонукала греків будувати кораблі, був рельєф Балканського півострова. Греція — країна гориста. У давнину гори, що поділяли країну на окремі частини, вкривали дрімучі ліси, в яких водилося чимало хижаків, тому спілкування між грецькими поселеннями сушею утруднювалось, і поселенці змушені були плавати один до одного морем. Згодом греки стали чудовими мореплавцями. Великих і повноводних рік у Греції немає. З усіх боків, крім північного, її омивають моря.

Південний край Еллади — півострів Пелопоннес. З іншими областями країни його зв'язує вузький Коринфський перешийок, або Істм. На Пелопоннесі виникли найдавніші еллінські міста: Мікени, Аргос, Мідея, Пілос, Мессена, Тіринф. З міст, що розташовувалися в інших частинах Еллади, найбільш відомі Афіни, Орхомен, Арне.

Найдавніша у цьому куточку землі цивілізація виникла на острові Крит.

Понад 100 років тому археологи розкопали на Криті величезний багатоповерховий палац легендарного царя Міноса, що мав сотні приміщень, коридорів, сходів і прибудов. У ньому майже не було вікон: сонячне світло і повітря поступали через світлові колодязі — отвори в даху. Така архітектура будинку рятувала людей, які знаходилися в ньому, від виснажливої жари влітку і холодних вітрів взимку.

Царі Криту створили найсильніший військовий флот, який допоміг їм підкорити прилеглі острови і запанувати в Егейському морі, плавати до берегів Єгипту, Фінікії.

На Криті знайдено глиняні таблички з таємничими написами, однак вони ще не розшифровані, і критська цивілізація залишається однією з найтаємничіших в історії людства.

У XV ст. до н.е. землетрус і виверження вулкана Санторін на о. Фера знищили майже всі будівлі на Криті. Населення рятувалося втечею. Незабаром після катастрофи на Криті почали селитися греки-ахейці.

Деякі вчені вважають, що катастрофу критської цивілізації відтворено в міфі про загибель легендарної країни Атлантиди.

Історія стародавнього світу. 6 клас

Після того, як стихія зруйнувала Критське царство, у Стародавній Греції розквітло місто Мікени, розташоване в її південній частині. Мікенську фортецю побудували греки з племені Ахея, другого внука Елліна, — ахейці. Вони були войовничими і любили розкіш. На ахейських царів працювали багато ремісників, їм служили хоробрі воїни. Майстри споруджували розкішні палаци на берегах Егейського моря, а воїни здійснювали далекі походи сушею і морем.

Услід за Критом греки почали заселяти й інші острови Егейського моря, а також західний берег Малої Азії. Зміцненню греків чинило опір Троянське царство, розташоване на північному заході Малої Азії. Близько 1200 р. до н.е. грецькі міста об'єдналися під проводом царя Мікен і виступили проти Трої (Іліона). Облога міста закінчилася його падінням. Ахейці зруйнували і спалили Трою.