Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

СЕРЕДНІ ВІКИ
Об'єднання земель Північно-Східної Русі навколо Москви

Дмитрій Донськой. Куликовська битва

По смерті Івана Красного московським князем став дев'ятилітній Дмитрій Іванович (1362-1389 pp.). Молодому князеві довелося обстоювати своє велике князювання у боротьбі із суперниками: рязанськими, нижньогородськими, тверськими князями. У Москви з'явився і новий ворог — Литва. Князь Ольгерд у 1368, 1370, 1372 pp. ходив на Москву і двічі брав її в облогу. У 1375 р. Дмитрій, організувавши великий похід проти Твері, примусив її визнати його владу і відмовитися від претензій на велике князювання. На відміну від своїх попередників, Дмитрій більшість питань вирішував силою, а не хитрістю та обманом. Майже щороку йому доводилося воювати. Він припинив також платити данину Орді і першим з князів передав владу своєму синові Василію І без дозволу Золотої Орди. Тим давній союз між Москвою та Ордою було розірвано.

Сприяло здійсненню такої політики те, що в Орді точилася боротьба за владу між її правителем Мамаєм, який поширював свою міць на західні володіння, і Тохтамишем, який підпорядкував собі середньоазійські володіння. Мамай виношував плани відновити збирання данини з руських князівств. Перший конфлікт між Москвою та Ордою виник під час походу татар на Рязанське князівство, у відбитті якого взяла участь московська рать. Далі конфлікт поглиблювався. У 1377 р. сталася битва на р. П'яна, де московські війська, втративши пильність, зазнали поразки. Проте 1378 р. у битві на р. Тож були вщент розгромлені татари.

Стало зрозумілим, що вирішальна битва попереду. Обидві сторони ретельно готувалися до неї. Мамай зібрав величезне військо (за різними даними — від 100 до 200 тис. вояків) із татар і найманців-генуезців, а також уклав союз з Ягайлом, який рухався на допомогу Мамаєві з 80-тисяч-ним військом. Дмитрій Іванович теж зібрав велике військо—100-150 тис.

Обидві сили зійшлися на Куликовому полі, де в Дон впадає Непрядва.

Військо Дмитрія вишикувалось у чотири лінії: попереду розташувався сторожовий полк, за ним знаходився передовий полк, в якому, як простий ратник, стояв сам Дмитрій. Далі—великий полк, який із флангів прикривали полки лівої та правої руки. Позаду стояв резервний полк. Дмитрій також вирядив сильний кінний загін у засадний полк. Татари розташували свої війська таким чином, щоб охопити війська Дмитрія з флангів, оточити їх і знищити.

Якщо вірити літописцю, бій розпочався вранці 8 серпня 1380 р. з герцю татарського воїна Челубея і руського Олександра Пересвєта. Розігнавши своїх коней, обидва воїни зіткнулись у відчайдушнім двобої, але обидва впали мертвими. Після цього основна маса татар ринулася в атаку. Зім'явши передовий полк і полк лівої руки, татари почали оточувати основні сили росіян.

У вирішальний момент із засідки в тил татарам ударив засадний полк, який змінив перебіг бою. Татари не витримали і почали відступати. Відступ переріс у втечу. За перемогу на Куликовому полі Дмитрія Івановича прозвали Донським. Ця перемога, хоча й не покінчила остаточно з татарським пануванням, але підірвала сили Орди.

Розгромленого Мамая схопив хан Тохтамиш і стратив. Було відновлено єдність Золотої Орди під владою Тохтамиша. У 1382 р. він несподівано підступив до Москви та оточив її. Великий князь Дмитрій поїхав до Костроми збирати військо, залишивши оборону міста на князя Остея.

Хан зруйнував Москву, але Дмитрій швидко відбудував столицю. Йому знову довелося визнати зверхність Орди і навіть відправити заручником свого малолітнього сина Василія.