Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

СЕРЕДНІ ВІКИ
Об'єднання земель Північно-Східної Русі навколо Москви

Утворення Московської держави (до початку XVI ст.)

Перші московські князі. 1147р. прийнято вважати роком заснування Москви за князювання владимиро-суздальського князя Юрія Долгорукого. Проте центром самостійного князівства вона стала лише у ХІІІ ст. після монголо-татарської навали. Ймовірно, її першим князем був Михайло Ярославич Хоробрий (1247-1248 pp.). Остаточне виокремлення Московського князівства датується 70-ми pp. XIII ст.; доти воно входило до складу Владимирського.

Родоначальником династії московських князів став молодий син Олександра Невського —Данило. Це удільне князівство було одним із найменших — до нього входили околиці Москви радіусом 40 км. За Данила Олександровича відбулися перші територіальні придбання: 1301 р. він захопив у Рязанського князівства Коломну, 1302 р. за заповітом бездітного князя оволодів Переяславом. У 1303 р. його син Юрій захопив у Смоленського князівства Можайськ. Юрій усе своє життя провів у боротьбі проти тверського князя за Велике князівство Владимирське, але в одній із сутичок загинув. По його смерті князем став брат Іван Данилович Калита (1325-1341 pp.). Слово «калита» означає «грошовий мішок». Це був князь-скнара. Про його багатства ходили легенди, проте все воно могло вміститися в одній скрині. Володіння Калити були значно меншими, ніж сучасна Московська область, проте за його правління сталися вагомі перетворення, що змінили долю Московського князівства.

У 1325 р. Іван Калита перевіз до себе на проживання пристаркуватого митрополита галицького Петра Волинця. Через рік Петро помер. Його поховали в недобудованому Успенському соборі. Як розповідає літопис, біля його гробу відбувалися різні дива. По деякім часі Петро вже прославлявся як святий. Наявність святих мощей Петра і резиденції митрополита перетворили Москву на духовний центр Північно-Східної Русі, а московські князі почали претендувати на політичне панування в цьому регіоні.

Важливим у зростанні Москви став перехід на службу до московського князя боярських родин з різних міст колишньої Київської Русі.

Заповітною мрією московських князів було отримати ханський ярлик на велике князювання, що давало право на збір данини для Золотої Орди. Основним суперником Москви у боротьбі за ярлик було Тверське князівство. У двобої між князівствами використовувались будь-які засоби: підступи, доноси, вбивства. Зрештою, ярлик у 1328 р. дістався Івану Калиті, який використав антитатарське повстання у Твері. Московсько-татарські війська розгромили Твер. Політику Івана Калити після його смерті продовжили сини Симеон Гордий (1340-1353) та Іван Красний (1353-1359).