Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
Передня Азія у давнину

Культура Дворіччя

Грамотність у Дворіччі була поширенішою, ніж у Єгипті. Нею володіли навіть пастухи, що клинописом вели записи про кількість овець у своїх отарах. Але найученішими вважалися писарі. У той час звання писаря («дубсара») було не менш шановане, ніж у наші — доктора наук. Адже писарі не тільки досконало володіли двома мовами — шумерською і аккадською, вони знали спеціальну мову жерців і культові пісні, вміли керувати хором, грати на музичних інструментах, правильно складати документи. Писарі знали математику, могли служити землемірами, вміли обчислювати обсяги будівельних робіт і ще багато чого іншого.

Навчали писарів у спеціальних школах. їх очолювала людина, котру шанобливо іменували «батьком школи». Старшокласник, що допомагав учителеві перевіряти глиняні таблички з домашніми завданнями, називався «старшим братом». А один із працівників школи звався «людиною з ціпком» — він стежив за дисципліною.

На глиняних табличках записувалися не тільки господарські тексти — давні жителі Дворіччя знали літературу й охоче читали епічні розповіді, міфи, гімни, повчання мудреців, збірки байок і анекдотів, приказок і прислів'їв. Існувала, наприклад, книга «Повчання хліборобу» — своєрідний довідник з ведення сільського господарства.

У Вавилоні високого рівня розвитку досягла астрономія. Жерці вміли складати місячний календар, ділячи рік на 12 місяців, а місяць — на 29-30 днів. Саме з Дворіччя прийшов до нас розподіл години на 60 хвилин, а останньої — на 60 секунд.

Вавилонські географи, крім прилеглих країн, знали місцезнаходження Індії (Мелаху), Іспанії (Іарсису), Афганістану. А хоробрі мандрівники на очеретяних кораблях плавали навіть в Індію.

Шумери та аккадці вірили у потойбічне життя і створювали поховання, схожі на єгипетські. Як і єгиптяни, вони споряджали померлих усім необхідним для потойбічного світу.