СЕРЕДНІ ВІКИ
Візантія в оточенні ворогів

Культура Візантії

За багатовіковий період існування Візантія створила потужну і своєрідну культуру, що увібрала в себе давньоримські традиції. Вона помітно впливала на розвиток сусідніх народів, особливо південних та східних слов'ян.

Упродовж усієї історії імперії у візантійському суспільстві існувала велика повага до знань. Славнозвісний вислів «ученому світ, а невченому тьма» належить візантійському мислителеві Іоанну Дамаскіну. Вміння читати і рахувати було вельми поширене серед більшості населення Візантії. Потяг до отримання знань стимулювався постійною потребою держави в освічених людях для поновлення кількості державних урядовців: освічена людина у Візантії мала можливість обійняти високу посаду, що відкривала шлях до влади і багатства.

Кількість таких людей у Візантії була набагато більшою, ніж у країнах Західної Європи, завдяки розвиненій мережі шкіл, як безплатних — церковні, монастирські, міські, де могли навчатися бідняки, так і платних — приватні, для дітей візантійської знаті. Школа мала два ступені: початковий і середній. У початковій школі вивчали три головні цикли наук — «тривіум»: граматику, діалектику і риторику. Середній ступінь передбачав «квадріум», до якого входили чотири головні предмети: арифметика, геометрія, астрономія і музика. Окрім цих (головних) наук, у різних школах додатково вивчалися етика, право, політика, філософські науки. Учні обирали для навчання ті школи, де вивчалися предмети, що відповідали їхнім уподобанням. У першій половині IX ст. при імператорському дворі в Константинополі було відкрито вищу школу. У ній, крім духовних, викладали і світські науки (міфологію, історію, літературу). У 1054 р. в Константинополі відкрився навчальний заклад, який за своїм рівнем наближався до університетів, що виникли набагато пізніше у країнах Західної Європи.

Значними були досягнення візантійців і в розвитку наукових знань. Учений Лев Математик, один із засновників алгебри (першим почав використовувати літерні позначення), винайшов у IX ст. світловий телеграф для передачі повідомлень на відстань. За допомогою цього винаходу у столиці дізнавалися про вторгнення арабів на східних кордонах імперії. Він розробив також автоматичні пристрої, що приводилися в дію водою. За їхньою допомогою трон імператора під час учт раптово підіймався вгору. Одночасно статуї левів, що оточували трон, починали ричати і бити хвостами, а металеві птахи — літати й щебетати. Ця невелика «вистава» завжди справляла приголомшливе враження на іноземців.

Візантія відзначалася надзвичайно високим для свого часу рівнем розвитку будівельної техніки. Ви вже знаєте про храм св. Софії в Константинополі, побудований за наказом імператора Юстиніана І у VI ст. Спорудити його можна було, лише досконало володіючи таємницями будівельної справи: умінням виготовляти міцну цеглу, якісний вапняний розчин, укладати цеглу, створювати монументальні бані та ін.

З архітектурою був тісно пов'язаний живопис. Візантійські майстри прикрашали стіни храмів фресками — розписом водяними фарбами сирої штукатурки та мозаїками — зображеннями, викладеними різнокольоровими камінцями або шматочками смальти (різнокольорового скла). Визначними зразками мистецтва візантійської мозаїки були зображення у храмі св. Софії в Константинополі, зображення імператора Юстиніана та імператриці Феодори в церкві Сан-Вітале в Равенні. Високого рівня розвитку досягло і мистецтво ікон — живописних зображень Христа, Богоматері та різних біблійних сюжетів на дерев'яних дошках. Іконами прикрашалися не лише храми, а й оселі візантійців; їх дарували друзям на знак особливої прихильності, брали з собою у військові походи. Візантійці вірили, що ікони, на які немовби перенесено частину божої сили, можуть захистити людину в тяжкий час.