Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

СЕРЕДНІ ВІКИ
Християнська церква у ХІІ-ХІІІ ст.

Схоластика

Мислячих людей середньовіччя, вихованих на християнській догматиці, цікавила проблема взаємозв'язку Бога, Всесвіту і людини. Жоден з них не заперечував існування Бога. Найбільше суперечок між середньовічними мислителями викликало питання, як співвідносяться віра і розум.

Зростанню цікавості до знань у Західній Європі сприяло те, що за посередництва арабів європейські інтелектуали ближче познайомилися з творами великих мислителів античності. Найбільший вплив на західноєвропейську науку справили праці Арістотеля. На їхній основі середньовічні вчені виробили метод логічного мислення і пізнання. Цей метод пізнання світу і Бога отримав назву схоластика, що походить від слова «школа».

Схоласти навчали, що пізнати істину потрібно, аби розум не відступав від букви Святого Письма, а до логічного ланцюжка доказів не вкралася жодна помилка, яка може привести до омани, тому схоласти багато уваги приділяли техніці роздумів —логіці. В античних учених вони запозичили метод роздумів — силогізм — особливий умовивід, за допомогою якого на основі декількох (частіше двох) різних суджень виводиться нове. Наприклад:

1. Жодна людина всього не знає.

2. Вчений — це людина.

Висновок: вчений усього не знає.

Для пізнання схоласти рідко застосовували такі методи, як дослід та експеримент. їм це не було потрібно, оскільки найважливішим джерелом знань для їхніх логічних побудов було Святе Письмо.

Згодом, коли людство охопило бажання глибше пізнати світ, коли дослід та експеримент стали основним джерелом нових знань, слово «схоластика» набуло негативних рис — означало безплідні роздуми, знання, відірвані від життя, безконечні сухі логічні побудови, які не дають жодного результату. Але на той час це був великий крок уперед у пізнанні людиною Всесвіту. Схоласти називали себе «карликами, що стоять на плечах гігантів» (тобто на плечах античних мислителів), а тому бачать далі, ніж їхні попередники.