СЕРЕДНІ ВІКИ
Хрестові походи

Заклик у Клермоні

27листопада 1095 р. в південно-французькому місті Клермон римський папа Урбан II зібрав великий церковний собор. Серед людей поширилася чутка про ухвалу якогось доленосного рішення. Тисячі людей зібрались у місті. Після закінчення собору Урбан II виступив із промовою перед величезним натовпом селян і рицарів, які зібралися на майдані. Він закликав усіх до походу на Схід заради визволення Палестини з-під влади невірних і повернення християнам Господнього Гробу. Усім визволителям Святої Землі папа пообіцяв спокутування гріхів. До того ж він згадав і про багату здобич, що чекає на Сході.

«Так хоче Бог!» — повторював натовп папські слова, їх рознесли усією Європою проповідники. Розпочалася підготовка до походу. У Франції, Німеччині, Італії люди нашивали на свій одяг хрести, називаючи себе паломниками, а свій похід—паломництвом, або священним походом. Паломництво — мандрівка вірян до місць, яким приписують особливу святість. Назва виникла від звичаю паломників привозити з Палестини пальмові гілки.

Лише згодом ці походи до Святої Землі назвали хрестовими, а їхніх учасників—хрестоносцями.

Хрестові походи—це військові експедиції, що їх організовував західний християнський світ проти мусульман, їхньою метою було завоювання Єрусалима і Палестини. Всього з 1095 до 1291 р. було здійснено вісім хрестових походів до Святої Землі.

Перший Хрестовий похід (1096 -1099 pp.). Першими виступили в похід тисячі простих людей. Це був великий натовп, озброєний косами, вилами чи звичайними дрючками, більшість якого становили селяни з жінками і дітьми; були також міщани і дрібні рицарі. Шлях паломників, очолюваних монахом Петром Пустельником та безземельним рицарем Вальтером Голяком, пролягав через Угорщину і Болгарію, де, не маючи припасів і спорядження, «хрестоносці» грабували місцевих жителів і влаштовували єврейські погроми.

Коли в серпні 1096 р. це «воїнство» прибуло в Константинополь, імператор Олексій І Комнін поспішив переправити його через Босфор у Малу Азію. Там більшість із них загинула від стріл турків-сельджуків.

Основні сили хрестоносців, що складалися з чотирьох рицарських армій, рушили в похід дещо пізніше. Армія герцога Нижньої Лотарингії Ґотфріда Булонського теж просувалася Угорщиною та Болгарією. З Південної Італії рухалися загони норманів на чолі з князем Боемундом Тарентським. Найбільшу групу хрестоносців вів із Південної Франції тулузький граф Раймунд І; нарешті, остання армія хрестоносців, очолювана герцогом Робертом Нормандським, вирушила з Північної Франції. Загалом загони хрестоносців налічували близько 4 тис. рицарів і 25 тис. піхотинців.

Хоча у хрестоносців не було єдиного керівництва, але рицарі були добре озброєні та вміли воювати.

Навесні 1097 р. хрестоносці зібралися біля стін Константинополя.

За наказом Олексія І Комніна їх переправили в Малу Азію. У червні вони захопили Нікею і рушили далі. Вирішальна битва відбулася поблизу долини Дорилеї 4 липня 1097p., де сельджуки зазнали цілковитої поразки. Шлях на схід було відкрито.

Після тяжкого переходу через гірське плато під палючим сонцем хрестоносці підійшли до Антіохії, яку називали «столицею Сходу». Сім місяців тривала облога неприступної фортеці. Лише завдяки зраді Антіохію було взято. Оскаженілі від голоду хрестоносці почали грабувати місто, аж раптом самі опинилися в облозі.

Антіохію оточила велика армія сельджуків. Надії на порятунок не було, і всі занепали духом. Лише диво могло врятувати хрестоносців, і воно сталося. Один з воїнів заявив про своє видіння під час сну, ніби апостол Андрій сказав йому, що хрестоносці врятуються, коли знайдуть наконечник списа, яким римський воїн простромив тіло розіп'ятого Ісуса, і вказав місце, де сховано цю реліквію. Наконечник було знайдено, і натхнені цим дивом хрестоносці розбили величезну армію сельджуків. Щоправда, дехто запідозрив ошуканство, оскільки наконечник виглядав занадто новим...

Пройшовши узбережжям моря і захопивши приморські міста, червневого ранку 1099 р. хрестоносці побачили Єрусалим. Після тривалої підготовки і кількох невдалих штурмів 15 липня 1099 р. місто було взято. Три дні поспіль грабували хрестоносці місто, вбивши десятки тисяч людей — християн, іудеїв, магометан.