Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Доповідна записка відділу культури ЦК КПУ про деяких членів Спілки письменників України (1973 p., грудня 18)

26 листопада ц. р. на поминальному обіді в квартирі В.Підпалого член КПРС, письменник І.Драч у присутності Л.Костенко, М.Коцюбинської, С.Плачинди, відомих своєю антигромадянською поведінкою і поглядами, зробив заяву непартійного, антисуспільного характеру. Як злобні антирадянські вихватки слід розглядати й окремі репліки Л.Костенко.

Володимир Олексійович Підпалий (1936—1973 pp.), безпартійний; працював у колгоспі, служив у Радянській Армії, після закінчення філологічного факультету Київського держуніверситету (1962 р.) працював редактором у видавництвах «Дніпро» та «Радянський письменник». З 1972 р. був членом Спілки письменників України.

Окремими виданнями вийшли збірки віршів «Зелена гілка» (1963 p.), «Повесіння» (1964 p.), «Тридцяте літо» (1967 p.), «В дорогу — за ластівками» (1968 p.), «Вишневий цвіт» (1970 p.).

У своїх публікаціях надавав перевагу інтимній ліриці, елегійним описам природи. В громадянській ліриці — національним «болям» («...непробудно спить уся країна, розтринькавши і славу, і біду...». Збірка «Повесіння», видавництво «Радянський письменник», К., 1964, стор. 74), історичним «кривдам» («Про це я чув уперше від Богдана, коли яса його над світом сяла. А як він потім каявсь до схід сонця, коли старшина й куроїди велику славу патрали...». Збірка «Повесіння», стор. 85). Ставлення автора до нашої радянської дійсності зрозуміле з такої недвозначної історичної аналогії:

Німеччино! По гратам пізнаю —

На вікнах — грати, на ідеях грати.

І як мені ті грати поламати,

Коли я сам за гратами стою!

(Збірка «Тридцяте літо», видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», К„ 1967, стор. 77).

За час роботи у видавництві «Радянський письменник» (1965—1973 pp.) рекомендував до видавничого плану неприйнятні для нашої ідеології вірші

І.Калинця, В.Голобородька, В.Стуса, збірки яких вийшли за рубежем у націоналістичних видавництвах. Готував до друку книжку Л.Костенко «Княжа Гора», зняту потім із виробництва у верстці за серйозні ідейні вади.

Ліна Василівна Костенко, 1930 р. народження, безпартійна; навчалася в Київському педагогічному інституті, закінчила Московський літературний інститут (1956 p.). З 1958 р. — член Спілки письменників України.

Видала збірки віршів «Проміння землі» (1957 p.), «Вітрила» (1958 p.), «Мандрівки серця» (1961 p.).

Вірші Л.Костенко пронизуються трагічністю і розпачливістю індивідуалізму, хворобливим самозаглибленням, ідеологічно неприйнятні для нас тенденційним осмисленням історичних тем. У згаданій уже збірці «Княжа Гора» на першому плані стоїть соціальне відчуження людини і її відчай:

Куди втечеш, сучасна людино?

Який амулет при собі тримаєш?

Тепер Гаїті в тобі єдине —

Твоя душа, якщо її маєш.

Іван Федорович Драч, 1936 р. народження, член КПРС. Після закінчення 10 класів викладав російську мову і літературу в школі — семирічці, працював інструктором Тетіївського райкому комсомолу, служив у Радянській Армії. В 1958 р. вступив на філологічний факультет Київського університету. У вересні 1961 р. за ідейні вади в окремих публікаціях і недостойну громадську поведінку переведений на заочне відділення, згодом за неуспішність відрахований з університету. В 1964 р. закінчив Вищі сценарні курси в Москві і став працювати в сценарній майстерні Київської студії художніх фільмів ім. О.ПДовженка. З 1962 р. — член Спілки письменників України.

Видав збірки віршів «Соняшник» (1962 p.), «Протуберанці серця» (1965 p.), «Поезії» (1967 p.), «Балади буднів» (1967 p.), «До джерел» (1972 p.). Виступає у жанрі поетичного перекладу та літературно-художньої критики.

Для переважної більшості його творів характерні надмірна ускладненість образної системи, оперування абстрактно-гуманістичними категоріями. Його вірші не мають чітких часових координат і використовуються ідейними супротивниками для наклепів на наше сьогодення.

За час роботи на кіностудії т. Драч написав п’ять літературних сценаріїв, за чотирма з них були поставлені фільми.

«Криниця для спраглих». Сценарій мав ряд ідейно-художніх вад. У процесі постановки неодноразово перероблявся, проте фільм (режисер Ю.іллєнко) вийшов неприйнятним в ідейно-художньому відношенні, на що вказувалося у постанові ЦК Компартії України від 30.VI. 1966 р. «Про окремі серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській студії ім. О.П.Довженка».

«Іду до тебе» (про Лесю Українку). Сценарій позначений серйозними ідейно-художніми недоліками. В процесі зйомок перероблявся, тричі змінювався склад постановочних груп, допущені великі перевитрати державних коштів. Однак у фільмі (виробництво 1971 p., режисер М.Мащенко) не були до кінця подолані закладені в сценарії недоліки: Леся Українка зображена однобічно, поза її діяльністю як представниці революційно-демократичного руху, дещо перебільшено національний момент.

«Пропала грамота» (за однойменним твором М.В.Гоголя). Сценарій, будучи довільним переказом оригіналу, мав значні ідейно-художні вади. В процесі зйомок неодноразово перероблявся, двічі змінювався склад постановочних груп. Фільм (виробництво 1972 p., режисер Б.Івченко) вийшов з істотними недоліками: замилування козацькою старовиною, відступи від історичної правди при характеристиці діяльності історичних осіб. [...]

У жовтні ц. р. т. Драч звернувся у ві дділ культури ЦК Компартії України з проханням ознайомитись із машинописом його збірки поезій англійською мовою «Світильники часу», підготовленої до видання у США поетом Стенлі Куніцем. Оскільки в цих поезіях однобічно, а подекуди й викривлено відображається наша радянська дійсність, т. Драчу рекомендовано відмовитись від видання за рубежем збірки «Світильники часу».

Виходячи з викладеного вище, вважали б за необхідне рекомендувати Київському міськкому партії розглянути питання про партійну відповідальність Драча 1.Ф. за ідейну спрямованість його творчості та громадську поведінку.

Керівництву Київської письменницької організації (тт. Збанацький Ю.О., Чалий Б.Й.) вжити заходів до підвищення відповідальності членів Спілки за ідейно-художню спрямованість творчості і громадську поведіїпсу. Обговорити негідну поведінку членів СПУ 1.Драча, Л.Костенко, а також С.Плачинди, Л.Ковальчука та ін., причетних до згаданого іїщиденту.

Рекомендувати керівництву Київської кіностудії ім. О.П.Довженка (т. Путінцев А.Г.) вирішити питання про доцільність використання т. Драча І.Ф. на посаді члена сценарної майстерні кіностудії з огляду на серйозні ідейно-художні вади в його літературних сценаріях, що .призвели до значних моральних і матеріальних збитків.