Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Інформація відділу науки і учбових закладів ЦК КПУ про методологічні помилки в докторській дисертації С.П.Пінчука «“Слово о полку Ігоревім” і українська література XIX—XX століть» (1973 p., серпня 28)

За дорученням секретаря ЦК Компартії України т. Маланчука В.Ю. перевірено сигнали про серйозні методологічні помилки в докторській дисертації доцента Житомирського державного педагогічного інституту С.П.Пінчука на тему «Слово о полку Ігоревім» і українська література XIX—XX століть», порушення загальноприйнятої процедури розгляду дисертаційної роботи та неправильну позицію в оцінці змісту дисертації з боку ректора інституту, кандидата філологічних наук І.Ф.Осляка та секретаря партбюро, проректора інституту, доктора історичних наук В.Д.Голіченка.

Ознайомлення зі змістом дисертаційної роботи С.П.Пінчука, рецензіями кваліфікованих фахівців-літературознавців, бесіди з викладачами кафедри української літератури Житомирського педінституту, членами партійного бюро, вивчення протоколів партійних зборів і засідань партбюро та кафедри української літератури цього інституту дає підстави інформувати про слідуюче.

В докторській дисертації С.П.Пінчука, яку він захистив у січні 1972 p., мають місце серйозні методологічні помилки та націоналістичні збочення. Автор дисертації абсолютує вплив національної психіки і природно-географічного середовища на формування художнього світорозуміння, замовчує визначальну роль у цьому соціально-економічних та ідейно-політичних факторів. В дисертації по суті протягується буржуазно-націоналістична концепція приналежності «Слова о полку Ігоревім» виключно українській національній культурі, повністю ігноруються взаємозв’язки і взаємовпливи української літератури з російською і білоруською. Дисертант, як правило, розглядає художні властивості літературних творів у відриві від їх ідейного спрямування. В результаті в розряд спадкоємців традицій «Слова» потрапляють буржуазно-націоналістичні літератори. Відхід автора дисертації від класово-партійних, інтернаціональних критеріїв виявився також у нечітких, помилкових оцінках багатьох представників української літератури XIX— XX ст., штучного притягування до аналізу «Слова» явищ, які за своїм ідейно-художнім рівнем стоять за межами української літератури. Все це свідчить про ідейно хибне, націоналістичне спрямування дисертаційної роботи С.П.Пінчука в цілому.

Ректорат і партійне бюро Житомирського державного педагогічного інституту не тільки не дали принципової політичної оцінки допущених С.П.Пінчуком ідейно-націоналістичних збочень і не зробили необхідних організаційних висновків, але й всемірно сприяли просуванню його в науці. Всупереч загальноприйнятому порядку дисертаційна робота С.П.Пінчука не обговорювалась на засіданні кафедри української літератури. Ніхто з членів кафедри не був ознайомлений з дисертацією і навіть з авторефератом. Ректор інституту І.Ф.Осляк, виявивши ідейну незрілість і політичну короткозорість, дав захвалювальний відгук на дисертацію С.П.Пінчука і в порушення встановленого порядку, без розгляду на засіданні партбюро — позитивну, необ’єктивну характеристику на нього.

Безвідповідально і безпринципово поставилося до оцінки змісту дисертаційної роботи С.П.Пінчука партбюро інституту. Після критики дисертації С.П.Пінчука на обласному партійному активіпартбюро інституту, розглядаючи це питання 2 липня 1973 р. на основі заключения І.Ф.Осляка,

В.Д.Голіченка та ін., прийняло помилкове, політично шкідливе рішення про те, що звинувачення доц. Пінчука С.П. і його дисертації в грубих методологічних збоченнях не підтверджується.

Подібні факти свідчать про ідейно-політичну незрілість і байдужість комуністів — керівників інституту і є наслідком занедбаності ідеологічної роботи в колективі, серйозних помилок в доборі і вихованні науково-педагогічних кадрів. Вони стали можливими в обстановці самовдоволення, ідейної нерозбірливості, невимогливості і приятелізму, яка все більше дає себе взнаки в інституті. Як тепер цілком очевидно, рішення партійного бюро було нав’язане ректором інституту та секретарем партійного бюро. Їм були відомі деякі факти попередньої діяльності С.П.Пінчука, які вимагали особливо уважного підходу до оцінки його дисертаційної праці. [...]

Звертає на себе увагу той факт, що кваліфікаційні ради Львівського державного університету (факультетська — 12 січня і університетська — І лютого 1973 р.) схвалили докторську дисертацію Пінчука, чим виявили свою методологічну неспроможність та ідейно-політичну незрілість.

Виходячи з сказаного, вважали б за необхідне здійснити ряд заходів. Зокрема, потрібно дати принципову, партійну оцінку дисертаційної роботи Пінчука. Доручити ректорату Львівського державного університету в установленому порядку скасувати рішення кваліфікаційної ради про присудження С.П.Пінчуку вченого ступеня доктора філологічних наук і відкликати дисертацію з Вищої атестаційної комісії МВССО СРСР. Увільнити С.П.Пінчука як ідейно незрілу і націоналістично настроєну особу з викладацької роботи у вузі. Притягти до суворої партійної відповідальності і звільнити з посад, які вони займають, ректора інституту 1.Ф.Осляка і секретаря партбюро, проректора інституту В.Д.Голіченка за серйозні недоліки і помилки в роботі з кадрами, втрату політичної пильності і відповідальності, безпринципну оцінку ідейно хибної, націоналістичної за своїм спрямуванням докторської дисертації С.П.Пінчука. Необхідно скасувати рішення партбюро інституту від 2 липня 1973 р. як помилкове і політично шкідливе. Потребує рішучого поліпшення постановка всієї справи марксистсько-ленінської освіти, ідейного загартування студентів і викладачів інституту, послідовного проведення в учбовому процесі і наукових дослідженнях ленінських принципів партійності та інтернаціоналізму. Необхідно також притягти до відповідальності осіб, які своїми діями підтримували Пінчука і сприяли його просуванню в науці. Варто також порушити перед правлінням Спілки письменників України питання про можливість дальшого перебування С.П.Пінчука в СПУ. Доцільно доручити Житомирському обкому Компартії України та Міністерству освіти УРСР розглянути питання, пов’язане з справою С.П.Пінчука, та вжити необхідних заходів.