Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Інформація МЗС УРСР Першому секретареві ЦК КПУ П.Ю.Шелесту про позицію зарубіжної преси у зв’язку з арештами і політичними судовими процесами 1965—1966 pp. в Україні та виданням за кордоном книги В.М.Чорновола «Лихо з розуму» (1968 p., березня 12)

Останнім часом впливова буржуазна преса на Заході розгорнула широку провокаційну антирадянську пропаганду, приводом до якої були обрані арешти і політичні судові процеси 1965—1966 pp. на Україні та видання за кордоном книги В.Чорновола «Горе з розуму» (з матеріалами процесів). Цілком очевидно, що певні кола вважають саме 1968 рік, який, як відомо, оголошено ООН Роком прав людини, вельми зручною нагодою для розгортання ідеологічного наступу на Радянський Союз (процеси на Україні розглядаються у взаємозв’язку з процесами над Даніелем, Синявським та інш.). Ймовірно, що будуть здійснені зусилля, щоб в тій чи іншій формі питання «про свободу слова в СРСР» поставити перед ООН та її відповідними організаціями, наприклад, на міжнародній конференції по правах людини, яка має відбутися в Тегерані протягом квітня — травня ц. р.

Характерно, що буржуазна преса, закидаючи Радянському Союзові обвинувачення в порушенні свободи слова і прав людини, наголошує на тому, що згадані вище політичні процеси на Україні були фактично закритими, про них навіть не оголошувалось в офіціальній пресі. Як видно, саме цю обставину певні західні кола гадають принагідно широко використати.

У зв’язку з цим, на думку МЗС УРСР, було б доцільним:

1. Опублікувати в «Радянській Україні» пропагандистську статтю, скажімо, про інтернаціональне виховання трудящих, якою скористатися як нагодою для згадки про процеси і засуджених, що підпали під вплив ворожої буржуазної ідейної пропаганди. Така побіжна згадка про процеси, звичайно, без будь-якої спроби зачепити саму суть питання і аргументувати правильність вироків, дала б можливість спростувати в разі потреби, тезу про негласність судових процесів, що відбулися на Україні, вибити юридичний козир з рук інспираторів провокацій.

2. В разі виникнення потреби відповіді на провокаційні спроби, делегація на Тегеранській конференції має обмежитись короткою заявою-протестом проти будь-яких спроб втрутитись у внутрішні справи Радянської України та ставити під сумнів її законодавчо-судову практику. Делегація так само не повинна дати втягти себе в будь-яку дискусію, по суті нав’язувану буржуазною та емігрантською націоналістичною пресою.